Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Вони разом попрямували через Крунуберґспаркен у бік площі Фрідхемсплан.

— І що буде далі? — поцікавився Мікаель.

— Ми підтримуватимемо контакт, — відповіла Моніка Фігуерола.

— Мені починає подобатися мати справу із СЕПО, — усміхнувшись їй, сказав Мікаель.

— Хочете пізніше разом повечеряти?

— Знову в боснійському ресторані?

— Ні, я не можу собі дозволити кожен вечір ходити по ресторанах. Я мала на увазі швидше що-небудь простеньке у мене вдома.

Вона зупинилась і усміхнулася йому.

— Знаєте, чого мені зараз хочеться? — спитала Моніка Фігуерола.

— Ні.

— У мене велике бажання відвести тебе до себе додому і роздягнути.

— Це може створити проблеми.

— Знаю. Я не збираюся доповідати про це своєму начальнику.

— Ще невідомо, як уся ця історія розвиватиметься. Ми можемо опинитися по різні боки барикади.

— Я готова ризикнути. Підеш добровільно чи надіти кайданки?

Він кивнув. Вона взяла його під руку і повела у бік Понтоньєрґатан. Голими вони виявилися протягом тридцяти секунд після того, як зачинили за собою двері її квартири.

Коли Еріка Берґер близько сьомої години вечора повернулася додому, її там очікував Давид Русин, консультант з питань безпеки з «Мілтон сек’юриті». Нога дуже боліла, і, дошкандибавши до кухні, Еріка опустилася на ближчий до неї стілець. Давид Русин запропонував їй філіжанку кави.

— Дякую. Невже приготування кави теж входить до договору про послуги, що їх надає «Мілтон секюриті»?

Вона ввічливо посміхнулася. Давид Русин був огрядним п’ятдесятилітнім чоловіком з рудою борідкою.

— Спасибі, що дозволили мені скористатися кухнею.

— Це найменше, що я могла для вас зробити. Як справи?

— Протягом дня тут побували наші техніки і встановили справжню сигналізацію. Я незабаром покажу вам, як вона працює. Я вивчив ваш будинок від підвалу до горища і пройшовся поблизу. Тепер мені треба обговорити ситуацію з колегами, і за кілька днів ми проведемо аналіз, із результатом якого хотіли б потім познайомити вас. А поки нам з вами треба обговорити деякі деталі.

— Гаразд.

— По-перше, ми повинні підписати кілька паперів. Остаточний контракт ми сформулюємо пізніше — залежно від того, про які послуги домовимося, — але існує документація на те, що ви доручаєте «Мілтон секюриті» установлення сигналізації. Це стандартний двосторонній контракт, згідно з яким ми ставимо до вас певні вимоги і беремо на себе низку зобов’язань, що стосуються нерозголошення відомостей і таке інше.

— Ви ставите вимоги до мене?

— Так. Сама по собі сигналізація нічого не дасть, якщо у вашій вітальні з’явиться який-небудь ненормальний з автоматом в руках. Щоб заходи безпеки мали сенс, нам треба, щоб ви з чоловіком пам’ятали про деякі речі і виконували певні рутинні дії. Я обговорю їх з вами за пунктами.

— Гаразд.

— Не буду випереджати остаточні результати аналізу, але я уявляю собі ситуацію таким чином. Ви з чоловіком живете на віллі. За будинком у вас пляж, і поблизу є окремі великі вілли. Наскільки я міг помітити, сусідам ваш будинок видно не надто добре — він розташований досить ізольовано.

— Вірно.

— Це означає, що напаснику легко підійти до вашого будинку, залишаючись непоміченим.

— Сусідів справа більшу частину року немає, а зліва живе літня пара, яка досить рано лягає спати.

— Саме так. Крім того, будинки обернені торцями один до одного, там мало вікон. Якщо зловмисник заходить на вашу ділянку — звернути з дороги й опинитися позаду будинку можна за п’ять секунд, — то його вже нікому не видно. За будинком у вас густий живопліт, гараж і велика окрема будівля.

— Це чоловікова студія.

— Він, як я зрозумів, художник.

— Вірно. Далі?

— Злочинець, що розбив вікно і розмалював фасад, міг діяти абсолютно безперешкодно. Можливо, він ризикував, що хтось почує звук розбитої шибки і зреагує, але будинки стоять під кутом один до одного, і звук поглинається фасадами.

— Авжеж.

— Другий момент — у вас дуже великий будинок, приблизно двісті п’ятдесят квадратних метрів, плюс горище і підвал. У ньому одинадцять кімнат, розміщених на двох поверхах.

— Будинок жахливий. Він належав Ґреґеровим батькам і дістався йому в спадок.

— Потрапити всередину можна багатьма способами: через парадний вхід, через терасу, через балкон другого поверху і через гараж. Крім того, є вікна першого поверху і шість підвальних вікон, на яких не було сигналізації. І нарешті, можна проникнути всередину, скориставшись пожежними сходами із заднього боку будинку і горищним віконцем, яке защіпається просто на защіпку.

— Звучить так, ніби всі двері будинку гостинно відчинені. Що ж нам робити?

— Сьогодні ми встановили лише тимчасову охорону. Наступного тижня ми повернемося і встановимо надійну сигналізацію, підключивши до неї всі вікна першого поверху і підвалу. Вона захищатиме від вторгнення на випадок, якщо ви з чоловіком у від’їзді.

— Гаразд.

— Проте нинішня ситуація виникла через те, що ви зазнали прямої атаки з боку конкретного індивіда. Це значно серйозніше. Ми нічого не знаємо про те, хто ця людина, які її мотиви і як далеко вона готова зайти, але певні висновки зробити можна. Якби йшлося лише про анонімні погрози поштою, ми оцінили б міру небезпеки як невисоку, але ми маємо справу з людиною, яка не полінувалась доїхати до вашого будинку, — а до Сальтшьобадена шлях неблизький — і зробити замах. Це вочевидь провіщає недобре.

— Згодна.

— Я протягом дня розмовляв з Арманським, і ми зійшлися на тому, що існує реальна загроза.

— Он як.

— Поки ми не дізнаємося більше про те, хто вам загрожує, необхідно виключити будь-який ризик.

— Що означає…

— По-перше. Сигналізація, яку ми сьогодні встановили, складається з двох компонентів: із звичайної сигналізації, яка вмикається, коли вас немає вдома, і з детекторів руху для першого поверху, які ви повинні вмикати, коли вночі перебуваєте на другому.

— Гаразд.

— Це пов’язано із складнощами, оскільки вам доведеться щоразу, коли ви сходите вниз, відключати сигналізацію.

— Зрозуміло.

— По-друге, ми сьогодні замінили вам двері до спальні.

— Замінили двері спальні?

— Так. Ми встановили надійні сталеві двері. Не турбуйтеся, вони пофарбовані у білий колір і виглядають як звичайні двері спальні. Різниця в тому, що, коли ви їх зачиняєте, вони автоматично замикаються. Щоб відчинити їх ізсередини, потрібно лише натиснути на ручку, як з будь-якими іншими дверима. Але щоб відчинити їх ззовні, треба набрати код з трьох цифр на панелі, розташованій прямо на ручці.

— Ясно.

— Якщо вас почнуть переслідувати всередині будинку, то у вас, отже, є надійна кімната, де ви зможете забарикадуватися. Стіни там міцні, а щоб виламати двері, знадобиться досить багато часу, навіть якщо під рукою будуть інструменти. По-третє, ми встановимо камери спостереження, і, перебуваючи в спальні, ви зможете бачити, що відбувається на задньому дворі і