Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Боже! Схоже, спальня незабаром стане не дуже романтичним місцем.

— Там буде всього лише маленький монітор. Ми можемо вмонтувати його у гардеробну або в шафу, щоб він не стирчав у вас перед очима.

— Добре.

— Ближче до кінця тижня я хочу замінити двері в кабінеті і в одній з кімнат унизу. Якщо щось станеться, ви зможете замкнути двері і швидко бути в безпеці, поки чекатимете допомоги.

— Зрозуміло.

— Якщо запустите охоронну сигналізацію помилково, вам слід негайно зателефонувати на центральний пульт «Мілтон сек’юриті» і скасувати виклик. Для цього вам потрібно буде назвати зареєстрований у нас пароль. Якщо ви забудете пароль, бригада виїде на виклик у будь-якому разі, і тоді вам доведеться заплатити деяку суму грошей.

— Ясно.

— По-четверте, у чотирьох місцях будинку зараз є сигналізація на випадок нападу. Тут, у кухні, у холі, в робочому кабінеті на другому поверсі і в спальні. Сигналізація складається з двох кнопок, на які треба натискувати одночасно і не відпускати протягом трьох секунд. Ви зможете зробити це однією рукою, але права на помилку у вас не буде.

— Он воно що.

— Якщо ви запустите сигналізацію на випадок нападу, стануться три речі. По-перше, сюди негайно попрямують машини. Найближча приїде з Фісксетри, і протягом десяти-дванадцяти хвилин тут буде двоє міцних хлопців. По-друге, приїде машина «Мілтон сек’юриті» з Накки. Їй знадобиться в кращому разі двадцять, але швидше двадцять п’ять хвилин. По-третє, автоматично викликається поліція. Іншими словами, з інтервалом у кілька хвилин на місце прибудуть кілька машин.

— Гаразд.

— Цей виклик не можна скасувати так, як під час помилкового запуску основної охоронної сигналізації. Тобто ви не зможете зателефонувати і сказати, що сталася помилка. Навіть якщо ви зустрінете нас на під’їзді до будинку і заявите про помилку, поліція все одно увійде в дім. Нам треба буде переконатися, що тут ніхто не стоїть, приставивши до голови вашого чоловіка пістолет або що-небудь подібне. Сигналізацію на випадок нападу ви повинні використовувати лише в разі виникнення реальної небезпеки.

— Ясно.

— Це не обов’язково має бути фізичний напад. Досить, аби хто-небудь спробував проникнути в будинок або з’явився на задньому дворі і так далі. Якщо відчуєте мінімальну загрозу, використовуйте цю сигналізацію, але дійте розумно.

— Обіцяю.

— Я помітив, що у вас у різних місцях будинку розставлені ключки для гольфа.

— Так. Я сьогодні ночувала сама.

— Я б на вашому місці поїхав до готелю. Про мене, звичайно, вживайте власних застережних заходів. Проте сподіваюся, ви розумієте, що ключкою для гольфа нападника легко можна вбити.

— Гм.

— Якщо таке станеться, то вас, очевидно, притягнуть до судової відповідальності за вбивство через необережність. Якщо ж ви повідомите, що розставили ключки замість зброї, то це вже зможуть кваліфікувати як умисне вбивство.

— Значить, я повинна…

— Не продовжуйте. Я знаю, що ви збираєтеся сказати.

— Якщо хто-небудь на мене нападе, то я вже по-всякому маю намір проламати цій людині довбешку.

— Я вас розумію. Але сенс залучення «Мілтон сек’юриті» якраз у тому, щоб у вас була альтернатива. Ви зможете викликати допомогу і, головне, не опинитеся в ситуації, коли вам доведеться проламувати чиюсь довбешку.

— Добре.

— І до речі, чим вам допоможуть ключки, якщо нападник прийде з вогнепальною зброєю? Запорука безпеки в тому, щоб на крок випереджати того, хто хоче заподіяти вам шкоду.

— А що мені робити, якщо в мене з’явився переслідувач-маніяк?

— Постарайтеся не дати йому шансу здобути ваше довір’я. На цю хвилину ситуація така: ми закінчимо установлення устаткування лише днів через два, і після цього нам буде необхідно ще поговорити з вашим чоловіком. Він повинен отримати таку ж інформацію про систему безпеки, як і ви.

— Авжеж.

— До того часу мені б, чесно кажучи, не хотілося, щоб ви тут жили.

— Я не можу нікуди переїхати. Чоловік повернеться додому за кілька днів. Але ми обоє доволі багато їздимо, і хтось із нас періодично залишається тут наодинці.

— Розумію. Але йдеться про кілька днів, поки ми встановимо устаткування. Не могли б ви поки що пожити у когось із знайомих?

У Еріки промайнула думка про квартиру Мікаеля Блумквіста, але вона згадала, що зараз це не найкраща ідея.

— Дякую, але я все-таки краще залишусь удома.

— Цього я і боявся. У такому разі мені б хотілося, щоб до кінця тижня у вас хто-небудь пожив.

— Гм.

— До вас може на якийсь час переїхати хтось із знайомих?

— Напевно. Але не о пів на восьму вечора, якщо в мене по задньому двору розгулює божевільний убивця.

Давид Русин ненадовго задумався.

— Гаразд. Ви б не заперечували проти компанії співробітника «Мілтон сек’юриті»? Я можу зателефонувати і довідатись, чи вільна сьогодні увечері дівчина на ім’я Сусанн Ліндер. Вона напевно не проти заробити кілька зайвих сотень.

— Скільки це коштує?

— Про це вже домовляйтеся з нею, за межами всіх формальних договорів. Але я справді не хочу, щоб ви залишалися тут наодинці.

— Я не боюся темряви.

— Це я вже зрозумів, інакше б ви сьогодні тут не ночували. Але Сусанн Ліндер до того ж колишній співробітник поліції. І це як виняток. Організація особистої охорони — зовсім інша річ і досить дорога.

Серйозний тон Давида Русина подіяв. Еріка Берґер раптом усвідомила, що цим діловим тоном він обговорює небезпеку, що загрожує її життю. А якщо вважати, що страхи перебільшені, і не брати до уваги його професійну стурбованість, тоді навіщо було взагалі телефонувати до «Мілтон сек’юриті» і просити їх установити сигналізацію?

— Гаразд. Телефонуйте. Я постелю їй у кімнаті для гостей.

Лише близько дев’ятої вечора Моніка Фігуерола і Мікаель Блумквіст, загорнувшись у простирадла, вийшли на кухню і зробили нашвидкуруч собі салат з макаронів, тунця, бекону та інших залишків, що були в холодильнику Моніки. Цю вечерю вони запивали водою. Раптом Моніка Фігуерола захихикала.

— Що таке?

— Підозрюю, що Едклінт був би трохи шокований, якби побачив нас зараз. Звелівши мені тримати тебе під контролем, він навряд чи мав на увазі заняття сексом.

— Почала все це ти. Мене поставили перед вибором: іти доброхіть або в кайданках.

— Я знаю. Проте тебе не довелося довго вмовляти.

— Може, ти і не усвідомлюєш — хоча думаю, ти все чудово розумієш, — що ти просто втілений секс. Який же чоловік проти такого встоїть?

— Дякую. Проте я не така вже сексуальна. І не надто часто займаюся сексом.

— Гм.

— Це правда. Не так багато людей, з якими у мене доходить до ліжка. Цієї