Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

Ця версія здавалася цілком імовірною. Я обмірковувала її десь пів години, а потім Метт з’ясував, що Антес не повертався до Дослідницького центру, і прийшов до його квартири у супроводі охорони.

– Як ти мене вирахував? Я ж писала в режимі приватності зі своєї особистої пошти. Досі стежиш за цим місцем, так?

Замість відповіді охоронці забрали комп’ютер і опечатали двері.

У мене з’явилися погані підозри, і я про всяк випадок завела собі іншу електронну скриньку. Вчасно: мою пошту зламали, і протягом доби всі пристрої, з яких я будь-коли виходила в галанет, зникли.

– Тобі не викрутитися, Метте, – пообіцяла я, мстиво сідаючи біля його власного комп’ютера.

На жаль, Іліас не зберігав доказів своєї злочинної діяльності і не вів підозрілих розмов. Він замовив квиток на круїзний лайнер «Селестина», який робив зупинку на Аліані, а потім увімкнув «Повелителів стихії».

– Справді відрядження? Чи тікаєш? Я не відпущу тебе. – Кілька разів мені вдалося майже відкрито підштовхнути його героя до загибелі. – Справедливість – не пустий звук.

Метт подивився прямо на мене і посміхнувся.

– Професор Дхарі Іль? – запитав люб’язно. – Ласкаво прошу до мого холостяцького гніздечка. Почувайтесь як удома.

Я не відразу зрозуміла, що сталося. А коли до мене дійшло… Не приховуватиму: я зовсім не так уявляла цей момент і точно не очікувала, що мене вважатимуть покійним еліанином.