Читати книгу - "Гаррі Поттер і Напівкровний Принц"

- Гаррі, Гаррі, та я хочу, але...

- Ви боїтеся, що він з’ясує, що це ви мені допомогли? Слизоріг нічого не відповів; він був переляканий.

- Будьте відважні, як моя мама, пане професоре...

Слизоріг підняв пухкеньку руку й приклав до губів тремтячі пальці; у ту мить він нагадував величезну дитину-переростка.

- Мені немає чим пишатися... - прошепотів він крізь пальці. - Мені страшенно соромно за те... за те, що є в тому спогаді... мені здається, що в той день я заподіяв непоправної шкоди...

- Ви знімете з себе цей тягар, якщо розкриєте мені свій спогад, - сказав Гаррі. - Це буде відважний і шляхетний вчинок.

Геґрід смикнувся уві сні й знову захропів. Слизоріг і Гаррі дивилися один на одного у світлі пригаслої свічки. Запанувала довга-довга тиша, але фелікс-феліціс підказував Гаррі не порушувати її, а чекати.

І от, страшенно повільно, Слизоріг запхав руку в кишеню і вийняв чарівну паличку. Тоді другою рукою сягнув під плащ і вийняв маленьку порожню пляшечку. Не зводячи очей з Гаррі, Слизоріг торкнувся чарівною паличкою своєї скроні, а тоді відвів її вбік так, що зі скроні виснувалася довга срібляста ниточка спогаду, немовби приклеєна до кінця палички. Спогад усе довшав і довшав, аж нарешті відірвався й завис на паличці біло-срібною ниткою. Слизоріг опустив цю нитку в пляшечку, й вона там спочатку звилася спіраллю, а тоді розгорнулася й завирувала, наче газ. Тремтячою рукою він закоркував пляшечку і передав її понад столом Гаррі.

- Дуже вам дякую, пане професоре.

- Ти добрий хлопчик, - сказав професор Слизоріг, а сльози котилися по його пухких щічках, стікаючи на моржеві вуса. - І в тебе її очі... тільки не думай про мене надто погано, коли це все побачиш...

І він теж схилив голову на руки, важко зітхнув і поринув у сон.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТІЙ -

Горокракси

Прокрадаючись у замок, Гаррі відчував, як слабшає дія фелікс-феліціса. Вхідні двері були ще незамкнені, але на четвертому поверсі він нарвався на Півза і просто дивом уник покарання, пірнувши бочком в один відомий йому коротший перехід. Коли дістався нарешті до портрета Гладкої Пані і стягнув з себе плащ-невидимку, то нітрохи не здивувався, що вона відмовляється йому допомагати.

- І котра ж зараз, по-твоєму, година?

- Пробачте... я виходив у важливій справі...

- Але опівночі змінився пароль, тож ночуватимеш у коридорі.

- Жартуєте! - вигукнув Гаррі. - Чого це він мав мінятися опівночі?

- А того, - огризнулася Гладка Пані. - Якщо не подобається, то йди сварися з директором, бо це він посилив заходи безпеки.

- Фантастика, - сердито пробурмотів Гаррі, дивлячись на щільно причинені двері. - Вищий клас. Я пішов би сваритися з Дамблдором, якби він тут був, бо це ж він хотів, щоб я...

- Він тут, - пролунав чийсь голос у Гаррі за спиною. - Професор Дамблдор повернувся до школи годину тому.

До Гаррі линув Майже-Безголовий Нік. Його голова, як завжди, хиталася над стоячим коміром.

- Я чув це від Кривавого Барона - він сам бачив, як директор повернувся, - повідомив Нік. - І ще, за словами Барона, директор був нібито в доброму гуморі, хоч і втомлений.

- І де він? - серце в Гаррі закалатало.

- Ой, стогне собі й брязкає ланцюгами на астрономічній вежі, це його улюблена розвага...

- Та не Кривавий Барон, а Дамблдор!

- О... та в себе в кабінеті, - відповів Нік. - Як я пам’ятаю з Баронових слів, він ще мав владнати якусь справу перед тим, як лягати...

- Мав, - підтвердив Гаррі. Груди йому аж розпирало від хвилювання, коли він уявив, як скаже Дамблдорові, що нарешті здобув спогад. Він крутнувся дзиґою й побіг, не зважаючи на Гладку Пані, що кричала йому вслід:

- Вернися! Усе добре, я пожартувала! Просто я була сердита, що ти мене розбудив! Пароль такий самий - «глист»!

Але Гаррі вже мчав коридором і за кілька хвилин на слова «ірисовий еклер» Дамблдорів гаргуйль відскочив, відкриваючи Гаррі прохід до ґвинтових сходів.

- Заходь, - сказав Дамблдор, коли Гаррі постукав. Голос його звучав стомлено.

Гаррі штовхнув двері в директорський кабінет, що був такий, як і завжди, хіба що за вікном чорніло всіяне зорями небо.

- Боже мій милий, Гаррі, - здивувався Дамблдор. - Чим я заслужив на таку радість - твій нічний візит?

- Пане директоре... я здобув. Я дістав Слизорогів спогад.

Гаррі вийняв крихітну скляну пляшечку й показав Дамблдорові. Якусь секунду Дамблдор сидів приголомшений. А тоді його обличчя роз’яснилося широкою усмішкою.

- Гаррі, це ж першорядна новина! Ти просто молодець! Я знав, що ти зумієш!

Явно забувши про пізній час, він швидко вийшов з-за стола, взяв неушкодженою рукою пляшечку зі Слизороговим спогадом і попрямував до шафи з ситом спогадів.

- А зараз, - сказав Дамблдор, ставлячи кам’яну чашу на стіл і виливаючи в неї вміст пляшечки, - зараз ми, нарешті, все побачимо. Швиденько, Гаррі...

Гаррі слухняно нахилився над ситом спогадів і відчув, як ноги відірвалися від підлоги... він знову полетів крізь темряву й приземлився в кабінеті Горація Слизорога в далекому минулому.

Там був значно молодший Горацій Слизоріг з густою копицею солом’яного волосся та ясно-рудими вусами; він сидів у зручному кріслі посеред кабінету, поклавши ноги на оксамитовий пуфик, в одній руці тримав келишок вина, а другою нишпорив у коробці з зацукрованими ананасами. Довкола Слизорога сиділо з півдесятка хлопців-підлітків, і серед них був Том Редл, у якого на пальці поблискував Ярволодів золотий з чорним перстень.

Дамблдор приземлився поруч з Гаррі саме тоді, як Редл запитав:

- Пане професоре, чи правда, що професорка Веселодум іде у відставку?

- Томе, Томе, якби я й знав, то не сказав би, - відповів Слизоріг, докірливо насваривши Редла пальчиком, хоч одночасно йому й підморгнув. - Хотів би я знати, хлопче, де ти набираєшся такої інформації; знаєш, мабуть, більше, ніж половина учителів.

Редл усміхнувся; решта хлопців зареготали, захоплено на нього поглядаючи.

- Завдяки цій твоїй дивовижній здатності знати те, чого не слід, і твоїм вишуканим лестощам стосовно потрібних людей... до речі, дякую тобі за ананаси, ти не помилився, я їх дуже люблю...

Декотрі хлопці знову захихотіли.

- ...я впевнений, що років за двадцять ти станеш міністром магії. Навіть за