Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

Тепер у розпорядженні Норісси був баркас, і за порадою Зерда вона здійснювала морські прогулянки, щоб навчитися взаємодії зі своїм пернатим товаришем, зокрема, освоїти вміння вести розвідку за допомогою птаха.

В один із таких днів, коли Норісса з веслярами, серед яких були двоє матійців, перебувала в морі, дозорчий подав сигнал про наближення корабля. На високій сосні, що росла неподалік від берега, був облаштований спостережний пункт, ретельно замаскований від сторонніх очей. Піднявшись туди, Саєб упізнав кораблі Дана. При цій звістці моє серце стиснулося. Так, у мене був план на такий випадок, але хто знає, як повернуться події. Я подивилася на Зерда, шукаючи підтримки, та він залишався незворушним. Флотилія, що наближалася, складалася з трьох матійських кораблів і двох галер, захоплених у піратів, які йшли за ними.

Поки чоловіки радилися щодо подальших дій адже не можна було скидати з рахунків імовірність того, з чим мої товариші зіткнулися біля берегів Матії, коли матійські судна захопили вороги, у небі з'явився зелений папуга Дана. Усі зітхнули з полегшенням - до нас наближаються свої. Я була, напевно, єдиною, хто не поділяв загальних радощів. На щастя, тут майже ніхто не знав мою історію, і на мене не дивилися як на наречену Дана. І все ж перспектива зустрічі з колишнім нареченим мене не тішила. Тим паче, він ще не знав, що він колишній.

Заглибившись у свої думки, я не помітила, як опинилася в сосновому гайку. Суперечливі почуття захопили мене. Білосніжка кудись зникла. Після появи Зеленого вона більше не відчувала нестачі уваги, і користувалася цим по повній програмі.

Серед дерев з'явилася фігура Зерда, і його поява відволікла мене від непростих переживань. Я так і не змогла знайти баланс між почуттям вдячності до Дана і неможливістю відповісти на його матримоніальні плани. Третьою нотою в цьому дисонуючому оркестрі звучало моє інтуїтивне відчуття, що кохання Дана до мене не є справжнім почуттям. На цьому слабкому відгомоні інтуїції я й базувала свій план.

Зерд підійшов ближче.

- Ти що, стежив за мною? - скинулася я.

Але він мовчки влаштувався на великому корені, притулившись спиною до стовбура. Не отримавши відповіді, я ображено замовкла.

- Що, знову будемо тікати? - поцікавився Зерд.

Але за іскорками сміху в його очах причаїлося занепокоєння.

- Гаразд, чого вже там, - буркнула я. - Поговоримо.

- Є в мене один план, - через деякий час зізналася я, кинувши обережний погляд на співрозмовника.

- Ти молодець! - сказав Зерд, піднімаючись. - Дай п'ять!

Я з розмаху ляснула долонею по його відкритій руці і якийсь час дивилася на чоловічу постать, що віддалялася. Ну що ж, час здійснювати мій план.

Дан привіз добрі новини. Їм вдалося звільнити Матію. Ірбіна, Саєб та інші матійці були у нестямі від радості, дізнавшись, що Його Величність король Тачіас III живий і здоровий.

Рігд поцікавився долею матері, та Дан нічого не зміг йому сказати. Він тільки стверджував, що зараза не встигла поширитися далі матійського острова.

Повернувшись у Міжгір'я і виявивши моє зникнення, Дан вирушив по наших слідах. Однак на виході з прикордонного форту його затримали деми. Залишки розбитої флотилії зуміли повернутися. Вони зібрали всі наявні сили і вирушили мститися. З ними зустрівся Дан, який зібрався виходити в море. До того ж, сухопутним шляхом підтяглася нечисть, тож Дану з товаришами довелося нелегко, враховуючи нещодавній виснажливий бій на рудниках.

Залишивши порт в облозі, Дану довелося відступити вгору по річці до села еридіан, де він влаштував для демів пастку з вибухівкою, подібно до того, як він уже робив це одного разу. Основні сили ворога були знищені, після чого Дан повернувся до форту і зняв облогу.

Після перемоги Дан, нарешті, вирушив у Матію, сподіваючись знайти нас там. На щастя, Зелений попередив його про захоплення острова. Не знаючи нашого подальшого шляху і побоюючись, що ми можемо перебувати у полоні в Матії, Дан розробив і провів операцію зі звільнення острова. У битві з летючою нечистю ледь не загинув Зелений, та, на щастя, все обійшлося.

Побачивши мене, Дан побіг назустріч і міцно обійняв. Я спритно ухилилася від поцілунку в губи, підставивши щоку, і пораділа з того, що через мешканців маєтку, які обступили його з питаннями, Дану буде ніколи з'ясовувати причину моєї холодності. Вивільнившись з обіймів і залишивши Дана натовпу, спраглому до новин, я прошмигнула за спинами присутніх і вирушила шукати сера Тангрета і Норіссу.

Першого я знайшла швидко, а ось Норіссу знайти не вдалося. Зрештою, я побачила матійця, який супроводжував її. Він розповів, що побачивши незнайомі кораблі, баркас повели в невелику бухту на північний схід від порту, і поспішили сховатися в лісі, оберігаючи Норіссу, яка в разі нападу стала б головною мішенню. Матієць вирушив на розвідку і тепер мав повернутися до товаришів.

Увечері Дан знайшов хвилинку і залишився зі мною наодинці, щоб поговорити про моє зникнення. Мені довелося проявити справжні дива спритності, переводячи розмову на інші теми. І тут Дан запитав:

- Нью, мені здалося, що я бачив дівчину з птахом на баркасі, коли ми підходили до порту. Це ж була не ти?

Треба ж, який окатий!

- Секрет, - лукаво посміхнулася я. - Скоро все дізнаєшся.

І поспішила втекти, скориставшись його замішанням.