Читати книгу - "Ася"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Адже вам не буде нудно зо мною?
— Даруйте,— почав я.
— Ну, спасибі! — одказала Ася,— а я думала, що вам нудно буде.
І її маленька гаряча ручка міцно стиснула мою.
— Н.! — скрикнув в цю мить Гагін,— чи не темний цей фон?
Я підійшов до нього. Ася встала і вийшла.
XII
Вона повернулася через годину, зупинилася в дверях і підкликала мене рукою.
— Послухайте,— сказала вона,— коли б я вмерла, вам було б жаль мене?
— Що у вас за думки сьогодні! — вигукнув я.
— Я уявляю, що незабаром помру; мені іноді здається, що все навколо мене зо мною прощається. Померти краще, ніж жити так... Ах! не дивіться так на мене; я справді не прикидаюсь. А то я вас знов боятимусь.
— Хіба ви мене боялися?
— Якщо я така чудна, я справді не винна,— одказала вона.— Бачите, я вже й сміятися не можу...
Вона лишилася сумною й заклопотаною до
самого вечора. Щось діялося в ній, чого я не розумів, її погляд часто зупинявся на мені; серце моє тихо стискалося під цим загадковим поглядом. Вона здавалася спокійною — а мені, дивлячись на неї, весь час хотілося сказати їй, щоб вона не хвилювалась. Я милувався нею, я знаходив зворушливу красу в її зблідлих рисах, в її нерішучих, уповільнених рухах — а їй чомусь уявлялося, що я не в настрої.
— Послухайте,— сказала вона мені незадовго до прощання,— мене мучить думка, що ви мене вважаєте легковажною... Ви відтепер завжди вірте тому, що я вам казатиму, тільки й ви будьте зо мною одверті; а я вам завжди казатиму правду, слово честі...
Це "слово честі" знов примусило мене засміятися.
— Ах, не смійтеся,— промовила вона жваво,— а то я вам скажу сьогодні те, що ви мені сказали вчора: "Чого ви смієтесь?" — і, помовчавши трохи, вона додала:—Пам'ятаєте, ви вчора говорили про крила?.. Крила в мене виросли, та летіти нікуди.
— Даруйте,— промовив я,— перед вами всі шляхи відкриті...
Ася подивилась мені просто й пильно в вічі.
— Ви сьогодні поганої думки про мене,— сказала вона, нахмуривши брови.
— Я? поганої думки? про вас!..
— Чого це ви наче в воду опущені,— перебив мене Гагін,— хочете, я, як учора, заграю вам вальс?
— Ні, ні,— одказала Ася і стиснула руки,— сьогодні нізащо!
— Я тебе не силую, заспокойся...
— Нізащо,— повторила вона, бліднучи.
"Невже вона мене кохає?" — думав я, підходячи до Рейну, що швидко котив темні хвилі.
XIII
"Невже вона мене кохає?" — питав я себе другого дня, щойно прокинувшись. Я не хотів заглядати в самого себе. Я почував, що її образ, образ "дівчини з удаваним сміхом", запав мені в душу і що я його не скоро позбудуся. Я пішов у Л. і лишився там на цілий день; але Асю бачив тільки мигцем. Вона нездужала: їй голова боліла. Вона зійшла вниз на хвилинку, з пов'язаним лобом, бліда, худенька, з майже заплющеними очима; мляво усміхнулась, сказала:
— Це мине, це пусте; все мине, правда ж?— і вийшла.
Мені стало нудно і якось сумно-пусто; проте я довго не хотів іти додому і вернувся пізно, не побачивши її більше.
Ранок другого дня минув у якомусь півсні свідомості. Я хотів узятися до роботи — не міг; хотів нічого не робити і не думати... і це не вийшло. Я блукав по місту; вертався додому, виходив знову.
— Чи не ви пан Н.?—почувся раптом за мною дитячий голос. Я озирнувся; переді мною стояв хлопчик.— Це вам від фрейлейн Annette,— додав він, подаючи мені записку.
Я розгорнув її — і пізнав неправильний і швидкий Асин почерк. "Мені неодмінно треба вас бачити,— писала мені вона,— приходьте сьогодні о четвертій годині до кам'яної каплиці на дорозі біля руїни. Я зробила сьогодні велику необережність... Прийдіть, бога ради, ви про все довідаєтеся... Скажіть посланцеві: так".
— Буде відповідь? — спитав мене хлопчик.
— Скажи, що так,— відповів я. Хлопчик побіг.
XIV
Я прийшов до себе в кімнату, сів і задумався. Серце в мені дуже билося. Кілька разів перечитав я Асину записку. Я подивився на годинник: і дванадцятої ще не було.
Двері одчинилися — увійшов Гагін.
Обличчя його було похмуре. Він схопив мене за руку і міцно стиснув її. Він, здавалося, був дуже схвильований.
— Що з вами? — спитав я.
Гагін узяв стілець і сів проти мене.
— Три дні
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ася», після закриття браузера.