Читати книгу - "Ангели по десять шилінгів, Петер Аддамс"

Прибуття лондонського поїзда Чедові довелося чекати майже три чверті години. Місіс Порджес, яку він підвіз до Брокслі своєю машиною, поїхала на омнібусі далі, а він, щоб згаяти час, вивчав на платформі розклад руху поїздів та поглядав чи на сіре небо, куди кілька труб хімічного заводу випльовували клуби жовтого смердючого диму. Нічого схожого на Крайстчерч з м'яким чистим повітрям. Пихкаючи, підкотив поїзд. З вагонів вийшло п'ять-шість пасажирів, але Джун серед них не було. Наступний поїзд з Лондона прибував тільки ввечері. Чед розсердився і вирішив не чекати. Зрештою, до Крайстчерча можна дістатися на таксі.

Повернувшись до Касл-Хоума, він здивувався, що вхідні двері не зачинені. Чед зняв плаща і підійшов до каміна. Місіс Порджес зарані поклала туди дрова і приготувала смолисті тріски. Чед узяв коробку з сірниками, але одразу ж випустив її з рук: за маленькою лавою праворуч від каміна він побачив жіночу ногу в елегантному черевичку на високому каблуці. Жінці, що нерухомо лежала на підлозі, було, очевидно, років сорок. Широко розкритий рот, здавалося, вона ось-ось закричить. Щоб переконатися в тому, що вона мертва, не треба було навіть перевіряти пульсу.

Нагнувшись, Чед побачив, що її застрелено. Очевидно, це трапилося недавно, бо тіло було ще теплим.

Він почав озиратися, шукаючи очима сумочку чи щось таке, завдяки чому він міг би встановити особу вбитої. Та не знайшов нічого. Вбивця, мабуть, забрав з собою все.

А що, як убивця ще тут, у будинку? Чедові навіть здалося, що він відчуває запах пороху. Він вирішив оглянути весь будинок, хоч ясно усвідомлював, що злочинець, якщо він ще тут, може легко пристрелити і його.

Але нікого Чед не знайшов. А оскільки в Касл-Хоумі не було телефону, він стрибнув у машину і помчав до поліцейської дільниці.

Джордж Абернаті сидів за письмовим столом і переглядав справи.

— Знову щось скоїлося? — запитав, уважно глянувши на друга.

— Так. Твій рай висаджено в повітря. В Касл-Хоумі лежить убита жінка.

— Нарешті! — кинув Джордж.

Кількома словами Чед розповів усе, що з ним сталося після повернення з Брокслі. Уточнивши деякі деталі, Джордж зателефонував до поліцейського управління в Глазго.

Потім сказав Чедові:

— Не знаю чому, але коли ти розповів мені про все, в мене ніби гора з пліч звалилася.

— Постає запитання: хто наступна жертва? — Чед не поділяв райдужного настрою свого друга.

Вони сіли в машину Чеда й поїхали в Касл-Хоум, — щоб там, на місці, чекати чиновників із Глазго.

На превеликий подив, вони побачили перед ворітьми будинку невеличку, зеленого кольору спортивну машину з лондонським номером.

— А це що? — Чед насупив брови.

Вони вбігли в хол, і Чед зупинився, ніби закам'янівши. Нога в черевичку на високому каблуці вже не стирчала із-за лави, незнайомка щезла. А на її місці — в Чеда похололо на серці — лежала Джун!

— Вона жива-живісінька! — вигукнув Джордж. Він, звичайно, трохи переборщив, оскільки вислів «жива-живісінька» Джун явно не пасував. Удар, який вона одержала по потилиці, на кілька хвилин затьмарив їй свідомість.

Нарешті вона розплющила очі, моргаючи, озирнулася, ніби намагаючись второпати, де опинилася, і глибоко зітхнула.

— Якщо всіх твоїх гостей, — сказала вона, звертаючись до Чеда, — будуть зустрічати ударом по голові,— о боже, як вона болить! — ти невдовзі станеш самотнім, мій любий.

— Як ти сюди потрапила?

Він допоміг їй підвестися на ноги.

— З учорашнього дня, — гордо заявила Джун, — я власниця розкішної машини, яка дісталася мені за сто дев'ять фунтів і сім шилінгів. Де моя камера?

Джордж подав їй фотоапарат, і вона поклала його собі на коліна так обережно, ніби це був не фотоапарат, а сире яйце.

Чед приніс з кухні пляшку віскі, три чарки і сказав, що Джун зараз треба випити. Потім Джун розповіла, що з нею сталося.

Вона теж побачила мертву жінку, відсунула стіл і нахилилася, але несподівано почула позад себе легке шарудіння. Не встигла обернутися — удар якимось твердим предметом поклав її поряд з незнайомкою, і ось тільки тепер вона очуняла…

— Невже ти не могла обернутися на секунду раніше, — з докором сказав Чед. — Тоді б ми хоч знали, хто вбивця.

— Якби я обернулася на секунду раніше, то вже на віки вічні заснула б безпросипним сном, можеш бути певен. Отож дякуй богові, що я виявилася неповороткою.

— Вона має рацію, — погодився Джордж. — Для вбивці, мабуть, надзвичайно важливо, щоб не розпізнали не лише його, а й жінку. Інакше він би ніколи не ризикнув серед білого дня виносити труп з будинку. Але ж куди він подів її?

— Це повинна виявити поліція з Глазго, — зауважив Чед.

— Зараз ми можемо констатувати лише одне: згідно з вашими описами, можна припустити, що жінка ця не з Крайстчерча, — сказав Джордж.

Незабаром прибули чиновники слідчої комісії: старший інспектор Мідл, два його молодих помічники і сивоволосий згорблений дідусь, поліцейський лікар.

Усіх дуже здивувало зникнення трупа. Ретельно оглянули будинок і територію, що до нього прилягала, але нічого не знайшли. Кривава пляма на килимі залишилася єдиним свідченням того, що тут сталося. Старший інспектор Мідл сисав півблокнота, після чого спокійно залишив зі своїми супутниками Касл-Хоум, так нічого певного і не довідавшись.

— Якщо ці панове докопаються до істини, — уїдливо кинув Чед, — я заткну в землю залізний прут і чекатиму, поки він не проросте.

— В Крайстчерчі за зовнішнім благополуччям приховуються жахливі речі, — пересмикнуло Джун.

— Можливо, — задумливо сказав Чед. — Але поки ми ще нічого про це не знаємо. Мене, наприклад, зараз цікавить, що за людина ніжилася на садовій лаві у Фенвіка? Ладен сперечатися, що він — родич місіс Фенвік і посідає досить