Читати книгу - "Молитва Ябеца, Брюс Вілкінсон"

чим більший успіх, тим більше відкривається можливостей для провалу. У всіх на пам'яті приклади християнських лідерів, які впали в гріх були усунені від служіння, у результаті чого безліч людей було вражено, розчаровано і збито з пантелику. Як хтось колись добре сказав, бути благословенним — найбільша з небезпек, тому що «благословення може притупити почуття постійної залежності від Бога і розвинути схильність до самовпевненості».

Чим глибше ви занурюєтеся в життя, засноване на надприродному Божому благословенні, тим більше ви маєте потребу в тому, щоб частіше вимовляти те останнє прохання, що міститься в молитві Ябеца. Тому що вам потрібно витримувати щораз лютіші атаки диявола на вас і вашу родину. Ви відчуєте на собі його зброю: стріли неприйняття, ворожнечі й гонінь. Більше того, насторожіться, якщо це вас не спіткало!

Ніколи не забуду випадково підслухану у семінарії розмову між моїм однокурсником і нашим наставником, професором Говардом Хендріксом. Студент захоплено ділився з професором враженнями про те, як чудово змінилося його життя.

— Коли я тільки сюди приїхав, — розповідав він, — то голови не міг підняти від спокус і іспитів. Але тепер, слава Богу, життя увійшло в колію. Я взагалі не страждаю від спокус!

Однак Хендрікс, усупереч очікуванням студента, стривожився і спохмурнів.

— Ви знаєте, це, мабуть, найгірше, що я міг від вас почути, — сказав він здивованому студенту. — 3 вашої розповіді я можу дійти висновку, що ви більше не в боротьбі. І сатану ви більше не цікавите.

Ми покликані і послані на передову. Ось чому молитва про охорону від лиха — жива частина благословенного життя.

Як і багато інших, я швидко зрозумів, що час, коли я особливо маю потребу в цій частині молитви Ябеца, — це час мого духовного успіху. Як це не парадоксально, саме в цей час я найбільше схильний до неправильного (і небезпечного!) уявлення про власну силу.

Пам'ятаю, як багато років тому я їхав по Чикаго у таксі в аеропорт після чудової, але стомлюючої тижневої роботи в Біблійному інституті, де я щодня проповідував і провів консультації з безліччю студентів — з 76 студентами, якщо бути точним. (Я вів лік!) Тепер я прямував додому, відчуваючи фізичне і духовне виснаження. Втупившись незрячими очима на вируючий навколо потік машин, я заглибився в «молитву Ябеца».

— О Господи, — молився я. — У мене зараз немає сили опиратися. Я віддав усі сили служінню Тобі. Зараз мені не справитися зі спокусою. Будь ласка, зберігай мене сьогодні від зла.

Піднявшись на борт літака, я знайшов, що моє місце в середині ряду — не дуже гарний початок польоту! Але це були тільки квіточки! Становище почало стрімко погіршуватися. Сусід ліворуч витяг зі свого портфеля порнографічний журнал. «Господи, а я так сподівався, що Ти допоможеш мені!» — простогнав мій дух. Я почав дивитися в інший бік. Але не встиг літак піднятися в повітря, як сусід праворуч відкрив дипломат, з якого дістав (що б ви думали?) теж порнографічний журнал.

А в мене до того моменту ну зовсім не було сил вступати з ними в дискусію про те, що варто і чого не слід читати! Я закрив очі і почав про себе молитися:

«Господи, сьогодні мені з цим не справитися. Прошу Тебе, прожени це зло з очей моїх геть!»

Раптом сусід праворуч вилаявся, закрив і відкинув свій журнал. Я глянув на нього, намагаючись зрозуміти, що змусило його це зробити. Але ніяких видимих причин я не знайшов. Сусід ліворуч теж подивився на мого сусіда праворуч, вилаявся ще голосніше і теж закрив свій журнал. І знову я не помітив ніяких явних причин для такого рішення.

Політ уже закінчувався, як раптом мене розібрав такий сміх, що я не міг стриматися і зареготав на весь голос. Обоє мої сусіди поцікавилися, що мене так розсмішило.

— Джентльмени, — відповів я. — Якщо я розповім, ви все одно мені не повірите!

ГРАВЕЦЬ ЗА МЕЖАМИ ПОЛЯ

І ось ми підійшли до однієї з таємних твердинь, які диявол споруджує на шляху віруючих. Із досвіду знаю, що більшість християн моляться, як правило, лише про силу для подолання спокус — про перемогу над лютим супротивником, який атакує нас, над сатаною.

Ми якось зовсім і не думаємо, що можна просто попросити Господа тримати нас подалі від спокуси, загороджуючи дияволу будь-яку лазівку в наше життя.

У молитві, якою Ісус наказав молитися Своїм послідовникам, усього трохи більше шістдесяти слів, і шоста частина з них складає прохання про визволення: «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого…» (Мт. 6:13). І нічого про духовне проникнення або особливу владу. І ні слова про протистояння.

Коли останній раз ви просили Бога тримати вас подалі від спокуси? Але ж точно так само, як Бог хоче, щоб ви просили більшого благословення, Він жадає почути ваше благання про захист і охорону від лиха і зла.

Де немає спокуси, там не може бути і гріха. Більшість із нас піддаються занадто багатьом спокусам (і, відповідно, занадто часто грішать), тому що ми не просимо Бога: «Не введи нас у спокусу!» І навпаки: коли ми менше концентруємося на тому, щоб перебороти спокусу, і більше на тому, щоб її уникнути, ми робимо стрімкий духовний ривок уперед.

Навіть Ісус, у розпорядженні Якого були всі небесні легіони, молився про визволення. Навіть Він, що володіє всією глибиною божественного проникнення, будучи спокушуваним в пустелі, відмовився обговорювати із сатаною його «привабливі» пропозиції.

І чим глибше ми самі проникаємо в область чудесного, тим більше нам відкривається найефективніша можливість боротьби з гріхом — молитва про те, щоб нам не доводилося боротись з непотрібними спокусами. Для того і дається нам від Бога Його надприродна влада.

КИДАЙ ЗБРОЮ!

Для ворога арена спокуси — це його звична територія. Я не хочу тим самим сказати, що бути спокушуваним — це те ж саме, що грішити (ось ще одна неправда диявола!) Я лише маю