Читати книгу - "Мистецтво війни"

структурі; різниця між сміливістю й боягузтвом випливає з перебігу січі, а між слабкістю та силою — з використання потужності армії. З огляду на це досвідчений у воєнних діях маніпулює ворожими рухами, створює умовини, що змусять ворога їм підкоритися. Він спокушає супротивника принадами, щоб той спокусився ними. У такий спосіб він змушує недруга рухатися й очікує його, сповнений своїх сил (Сунь-дзи, частина 5).

Британський стратег сер Бейзил Ліддл-Гарт сказав: «Будь-які дії на тил супротивника викликають психологічний ефект. Армія, як і людина, не може себе убезпечити від удару в спину, не повернувшись кругом, з тим щоб використати свою зброю в новому напрямку. Процес перегрупування сил у новому напрямку тимчасово послаблює боєздатність армії... тому будь-яка армія дуже чутлива до загрози з тилу».

Обхід супротивника з флангу і вихід у тил має на меті не тільки уникнення супротиву, але і вирішення ходу операції на свою користь. Власне, такий маневр представляє собою дію по лінії найменшого спротиву. Еквівалентом у психологічній сфері є дії в найменш очікуваному напрямку.

У цій ситуації стратегом було поставлено ключові стратегічні питання (див. «Додаток. 36 стратагем» на с. 100):

① Що в проблемній ситуації можна розділити на два завдання, аби вирішити найлегше з них задля успіху всієї системи? (Напасти на ворога, щоб врятувати свою країну).

Відповідає стратагемі 2: Оточити Вей, щоб урятувати Чжао. Назву цій тактичній комбінації дала ситуація, що описана вище.

② Як можна приховати свою обізнаність? (Демонструючи непрофесійність).

Відповідає стратагемі 27: Прикидатися дурнем, не піддаючись пристрастям.

③ Яка найголовніша проблема має бути вирішена негайно? Що має бути реалізовано негайно? (Напад на ключовий район ворога).

Відповідає стратагемі 18: Аби схопити розбійників, треба передусім упіймати отамана.

④ Чим слабким ми можемо пожертвувати, щоб закріпити сильне? (Пожертвувати слабкою частиною війська).

Відповідає стратагемі 11: Пожертвувати сливою, щоб урятувати персик.

⑤ Де можна імітувати подію, щоб викликати реакцію в іншому місці? (Імітація події в ключовому місці ворога — власне основна подія у вигідному місці).

Відповідає стратагемі 6: Піднявши галас на заході, напасти на сході.

Спробуємо подивитися детальніше, розглянути кожне з тактичних питань:

① Що в проблемній ситуації можна розділити на два завдання, щоб вирішити найлегше з них задля успіху всієї системи?

② Як можна приховати свою обізнаність?

Цю стратегію вдало описав іспанський єзуїт Бальтасар Грасіан. «Знаючий і той інколи ставить на цю карту: бувають випадки, коли мудріше виявити невігластво. Не потрібно бути невігласом, але невігласом прикинутись інколи не завадить».

Ілюстрацією цього твердження є історія з епохи Сун. Полководець Ді Усян (1008-1057) отримав від імператора наказ приборкати варварські племена на південних кордонах імперії. Мешканці Півдня тієї доби відзначалися забобонністю і побожністю. Для підтримання бойового духу воїнів Ді Усян влаштував молебень і звернувся до них з промовою: «Я не знаю, отримаю перемогу чи зазнаю поразки. Ось сотня монет. Я підкину їх у повітря, і якщо доля милостива до нас, вони всі впадуть лицевим боком угору».

Не послухавшись умовлянь радників не робити цього, він усе-таки підкинув монети — і всі вони впали лицем догори (!), що значно підняло бойовий дух у забобонній армії. Монетки накрили серпанком і прибили цвяхами. Після переможного повернення всі побачили, що обидві сторони були лицевими. Ця анекдотична історія відображає реальну подію і служить яскравим взірцем нелінійного мислення полководця, спрямованого ad hoc на перемогу. Для успішного вирішення ситуації війни було використано психологічний недолік воїнів і вжито відповідний метод для обернення його в перевагу ще до початку бойової дії. Цей тактичний прийом приховування обізнаності спрямовується на своїх воїнів.

③ Напад на ключовий район ворога. Яка найголовніша проб­лема має бути вирішена негайно? Що треба реалізувати негайно?

Напад на ключову позицію ворога — важлива оборудка, яка принесе користь лише за умови переваги. Подібний напад концентрує всі зусилля супротивника. Ми вирішуємо найголовнішу для нас проблему у ворогові — прив’язуємо його до найдорожчого, зв’язуємо його думки.

У роки повстання Ань Лушаня проти імператора династії Тан (середина VIII ст.) танський воєначальник Джан Сюнь вступив у битву з соратником Ань Лушаня генералом Інь Дзиці. Джан Сюнь успішно атакував, але не досяг остаточної перемоги. Він хотів убити ватажка заколотників, але не зміг розпізнати його в натовпі воїнів. Тоді він наказав своїм воїнам замість справжніх стріл ціляти стеблинами трави. Заколотники, в яких потрапляли ці нешкідливі стріли, вирішили, що у Джан Сюня виснажився запас стріл і всі разом поспішили до одного чоловіка, очевидно, їх керівника, щоб повідомити цю радісну звістку. Чжан Сюнь одразу ж наказав своєму найкращому лучникові випустити справжню стрілу в Інь Дзиці. Стріла втрапила ватажкові заколотників у ліве око, і той відразу ж зупинив битву, визнавши свою поразку.

За Ліддл-Гартом, прямий наступ збільшує стійкість супротивника як у фізичному, так і в психологічному відношеннях, що призводить до збільшення сили його спротиву. При фронтальному тиску супротивник відкочується назад, до резервів, баз постачання і підкріплення, тим самим відновлює свої сили. У кращому випадку таким фронтальним ударом досягається напруга сил супротивника, але не його розгром.

④ Чим слабким ми можемо пожертвувати, щоб закріпити сильне? (Пожертвувати слабкою частиною війська).

⑤ Де можна імітувати подію, щоб викликати реакцію в іншому місці?

Проактивне стратегічне мислення вимагає від нас:

а) вміння розділяти проблему на кілька складових;

б) вміння концентрації на найголовнішому;

в) здатності до незначних жертв задля створення стратегічної омани — формування середовища-павутини для своїх стратегічних задумів. Завжди необхідно приховувати свою обізнаність.

Сутність мислення полягає не в одній нитці, хоч і послідовно дотканій: подія — подія — подія, а дійсно в «павутинно-­мережевому неодномірному мисленні», яке схоплює ситуацію з усіх боків і перспектив подібно до того, як це робить павутина з листям.

В європейській культурі така військова хитрість відома як Metis (Μῆτις, «мудрість», «вміння», «мистецтво»). У Давній Греції поняття «метис» означає спеціальний спосіб розумування або хитрощі, що їх використовують для досягнення різних цілей. У Гомера це поняття прикладається до Одіссея. Найбільш відома стратегема (метис) — Троянський кінь. Це яскравий приклад вирішення проблеми у неконвенційний спосіб. Метис — це винайдення елегантного рішення на противагу брутальній дурній силі Βία (бія); так само й давні китайці віддавали перевагу непрямим, гнучким і м’яким способам досягнення цілей.

Війна — це мистецтво брехні. Тому, коли ти вправний, придурюйся, що невмілий.

Якщо ти діяльний, корч із себе млявого. Якщо ти близько — вдавай, що далеко, якщо далеко — вдавай, що близько. Якщо ворог жадібний — спокуси його