Читати книгу - "Невинна й небезпечна, Ольга Обська"

— Арабель, допоможеш пані Амалії з підбором гардеробу? — попросив Маркель, заздалегідь знаючи, що сестра не відмовить.

Хіба вся ця метушня в примірочному ательє не є улюбленою розвагою жінок? А Арабель зараз потрібна була розвага. Він здогадувався, що за цим вона й приїхала до пані Боніто.

Осінь була не найулюбленішою порою року для сестри. Осінь означала завершення канікул і відновлення занять із приватними педагогами. Взагалі-то Арабель була старанною ученицею — батько не давав їй спуску, проте деякі предмети були для неї нудні й не цікаві. Якщо бути точними — майже всі. Вона любила лише словесність, решта занять викликала позіхання і пристрасне бажання розважитися, щойно уроки закінчувалися.

Як же вдало співпало, що екіпаж Маркеля, що їхав від ательє, і екіпаж Арабель, що прямував до ательє, зустрілися дорогою. Ось тут принцу і спала на думку ідея залучити сестру до опіки над Амалією. Маркелю здалося, що Арабель і його підопічний метелик можуть порозумітися і навіть сподобатися одна одній. Вони майже ровесниці. До того ж, Амалія, як він встиг помітити, любить читання не менше, ніж сестра. Маркель так довго ламав голову, кому б доручити сором'язливу пташку, а відповідь лежала на поверхні. Якщо правильно все організувати, Арабель сама візьме ініціативу до рук. Сестриця мала жвавий і відкритий темперамент.

— Звичайно, допоможу, — відповіла Арабель, крутячи перед собою Амалію. — Вже на чому, а на моді я знаюся краще за тебе, братику. Можеш їхати. Ми тут надовго. Повернемося до палацу в моєму екіпажі.

Маркель вийшов з ательє задоволений. На сьогодні він звільнений від цього дратівливого завдання — опіки над дівчиськом. І вивільнений так вдало день означав, що Маркель може декого відвідати. З моменту приїзду з Шерстона він ще не навідувався до крихітки Вів'єн. Вона навіть якось відійшла для нього на другий план через думки про Амалію, що сидять скалкою в голові. І це потрібно було терміново виправити.

Амалія та Арабель вийшли з ательє за кілька годин з безліччю коробок та пакетів у руках. Три повсякденні сукні, дві — для урочистостей, взуття, капелюшки — стільки обнов відразу. А ще у пані Боніто залишилося замовлення на дві бальні сукні та верхній одяг, який вона пообіцяла доставити до кінця тижня. Амалія навіть не знала радіти їй чи панікувати. Скільки ж часу їй знадобиться на те, щоб повернути Маркелю гроші, які він витратив на її гардероб?

— До палацу, Ваша Високосте? — поцікавився кучер, коли Амалія та Арабель влаштувалися в екіпажі принцеси.

— Ні, спочатку до пана Жерара, — скомандувала Арабель. — Він власник крамниці парфумів, — пояснила супутниці. — Подейкують, привіз нещодавно зі східної провінції нову колекцію на основі олії плодів жожоба. Підберемо тобі кілька флакончиків.

Амалія навіть уявити не могла, скільки може коштувати флакончик подібних парфумів. Її заощаджень не вистачить, напевно, навіть на кілька крапель. Отже, подібна покупка ляже на неї новим боргом. Вона була дуже вдячна принцесі за допомогу та підтримку, але ситуація вимагала виявити твердість.

— Дякую, Ваша Високосте, але я змушена відмовитись. Боюся, це мені не по кишені. Я і за ці покупки, — Амалія кивнула на пакети з сукнями, — розплачуватимуся не один місяць.

— Збираєшся повернути Маркелю гроші? — здивувалася Арабель.

— Королівська родина і так зробила для мене дуже багато. Його Величність оплачував моє навчання в пансіоні протягом довгих років. Я не можу зловживати вашою великодушністю.

— А ти мені подобаєшся, — несподівано прямолінійно заявила принцеса.

Прямота взагалі була властива їй, як вже встигла помітити Амалія.

— Давай тоді обмежимося не двома, а одним невеличким флакончиком? — запропонувала Арабель.

— Боюся, навіть найменший мені не по кишені. Краще дозвольте мені вийти біля центральної аптеки. Хочу поговорити з керуючим. Може, у них знайдеться місце помічника аптекаря? Що раніше я знайду роботу, то швидше зможу розрахуватися з боргами.

— Ти розумієшся на аптекарській справі?

— Так. У пансіоні мене навчали роботі з ліками.

— Цікаво, мабуть? Знала б ти, яку нудьгу викладають мені виписані з сусідніх королівств професори, — засміялася принцеса.

Коли екіпаж порівнявся з центральною аптекою, Арабель наказала кучерові зупинитися.

— Скільки треба зачекати? — запитала у Амалії.

— Та ні, в жодному разі. Не варто. Це може зайняти багато часу. Але ви не турбуйтесь. Я скористаюся найманим екіпажем.

Жільберт свердлила очима пані Боніто, яка, нарешті, зайнялася Шарлоттою. Але насправді злилася не на неї. Маленьке руде дівчисько — ось хто вивів її з себе. Ця зашугана плюгавка виявилася Амалією де-Патріс. Жільберт аж трясло від досади. Чому дівчиськом опікуються одразу двоє членів королівської родини? Що за гру затіяв король? Вирішив причепурити. Готує нареченою Себастіну? Ні, Жільберт цього не допустить. Вони з Сюзон все продумали. У них у рукаві є козир проти кожної конкурентки. І раптом як грім серед ясного неба з’являється ця Амалія. Дівча потрібно якнайшвидше вивести з гри, поки ця провінційна бліда міль не зруйнувала всі плани.

— Я на хвилинку, — кинула вона кравчині і вийшла з ательє.

Покликала слугу, який чергував в екіпажі. Це надійна людина — йому можна довірити особливе завдання.

— Стефане, бачив, зараз з ательє вийшли Її Високість і руда дівчина?

— Певна річ, пані. Вони сіли в карету принцеси і від'їхали.

— Наздожени. Стежитимеш за цією дівчиною, за кожним її кроком. І доповідатимеш мені. Їдь.

___________________________________

Сьогодні наш невтомний ілюстратор ШІ створив для нас портрет сестри Маркеля, принцеси Арабель, яка заходить до свого екіпажу. Сестра анітрохи не поступається братові в зовнішній привабливості. Згодні?:)