Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"

Закривши свої вуха руками, я практично повзком вибралася зі своєї засідки і кинулася, не розбираючи дороги, у бік навчальної частини нашого студентського містечка.

А щойно я опинилася під такими жаданими вікнами кабінету свого куратора, як шумно видихнула та так і застигла, обертаючись на шум.

- Так і знав, що Сандра щось затіяла! - голосно прошепотів Барнібас, чим ледве не довів мене до серцевого нападу.

- Та щоб вас! – висловила своє невдоволення, злісно зиркнувши на усміхнених хлопців. - Я, між іншим, тут ховаюся, - обурено пропихкала, оглядаючись на всі боки.

- Та ми вже здогадалися, - реготнув Стоулс, поглядаючи на вікна третього поверху. Схоже, мої друзі одразу ж збагнули, що я зважилася на проникнення до кабінету імператора. – Я навіть боюся питати навіщо тобі туди, але гадаю, це щось серйозне. Ти забула написати результативний висновок у курсовій? - Зробив своє припущення, змусивши мене важко зітхнути.

- Я розумію, як все виглядає, але цього разу дійсно справа життя та смерті, - зараз мені було не до жартів, але хлопці не вразилися.

- Ага, як і тоді, коли в тебе не вистачало двох ком у формулі призову? - Я визнаю, що там і так було зрозуміло, та викладач не знизив би мені оцінку, але... - Чи, можливо, як у випадку з доповіддю з магічних потоків? – Ну, каюся, я іноді могла перегнути палицю у своїй спробі бути кращою.

- А якщо я скажу, що від маленького аркуша паперу, який випадково потрапив у контрольну роботу, залежить моє навчання в академії, ви мені повірите? - Джулс і Барні окинули мене уважними поглядами, після чого все ж таки кивнули:

- Що ти накоїла цього разу? – Я й не знала, чи радіти мені, чи ображатися… А ще переді мною постав вибір: чи варто ділитися своєю страшною таємницею з друзями?

Ні, я їм повністю довіряла, але раптом вони також вирішать, що на практиці мені буде небезпечно?

- Я зробила тест на батьківство, і вранці мені прийшов результат, - випалила на одному диханні, дивлячись у очі одногрупників, які розширювалися від здивування.

- Ти що...? - Так, я вмію шокувати. - І що в ньому написано? Великий Лорд не твій батько? – Хлопці були в курсі моїх дурних припущень, тож одночасно поставили одне запитання.

- Тут без сумніву, я дочка Ольгафа Істрійського, - приголомшення змінилося нерозумінням, і мені довелося викласти всю правду хлопцям. – А ось ім'я моєї матері невідоме. Більше того, навіть її раса викликає сумнів… - тепер обличчя моїх спільників виглядали шокованими.

- Ти впевнена? Може там якась помилка? - Спробував мене підтримати Барні, але Джулс похитав головою.

- Аналіз крові не помиляється, - я коротко кивнула, обережно зиркнувши на всі боки. – Нам варто поспішити. Скоро вже буде обхід, - Каменійський вірно зрозумів мої переживання, і я помітила, як від землі засіріли магічні сходи.

- Дівчата вперед, - усміхнувся мені Стоулс, показуючи, що йому абсолютно байдуже яка в мені тече кров.

За це я любила своїх товаришів.

З легкістю діставшись третього поверху, я обережно застигла перед віконною рамою, перевіряючи її на предмет пасток і захисних заклинань. Такі знайшлися відразу ж, і мені вдалося знешкодити магічні плетіння за лічені хвилини.

- Вельми легко, - посміхнулася собі під ніс, нарікаючи на таку незахищеність викладацького кабінету. - Ви зі мною? - Прочинивши одну стулку, я ковзнула в напівтемне приміщення, відразу оглядаючись.

- Ще питаєш, - посміхнувся на моє запитання Барні, опиняючись поряд. – І що ми шукаємо? - Його зосереджений погляд говорив про те, що мій друг був готовий перерити тут кожен сантиметр поверхонь у пошуках документа, що компрометував мене.

- Мою курсову. Я бачила, куди їх поклав Ріггард Драгонійський, тому справа залишається за малим, - наблизившись до робочого столу, я провела долонею над невеличким ящичком, відзначаючи цілу сітку захисних заклинань.

Хтось із хлопців свиснув, оцінюючи рівень безпеки. Але я була б не я, якби так відразу відступила. Зрештою ми й не шукали легких шляхів, здогадуючись, що глава дистрикту має всі можливості забезпечити своєму робочому місцю гідну охоронну мережу.

- З чого почнемо? - Поруч опинився Джулс, тримаючи в руках пляшечку із проявником.

- Доведеться знімати всі шари, інакше є ймовірність, що я зачеплю плетіння при спробі виудити з шухлядки свою курсову. Допоможеш? - Витріщилася на одногрупника, який ствердно кивнув мені у відповідь.

- Барні, притримай тут, - Каменійський вказав на невеличку статуетку, яка стала «закріплювачем» для першої петлі охоронки.

А далі ми крок за кроком акуратно знімали захисні шари, намагаючись нічого зайвого не зачепити і не змусити пастку захлопнутися. І в той момент, коли наша ціль була вже близько, як ніколи, у коридорі почулися кроки. А щойно невідомі вештанці опинилися біля дверей, тут ми й почули голоси:

- Ще раз прошу вибачити за занепокоєння. Його Величність не зможе завтра бути присутнім в академії, тому попросив мене забрати роботи на перевірку, - сумнівів не було, хтось із викладачів допомагав помічниці правителя потрапити до кабінету.

- От дідько! - Тихо вилаялися хлопці, буквально пірнаючи за портьєру.

Я ж не встигала сховатися, адже саме в цей момент сиділа на підлозі, притримуючи ледь помітну магічну петлю, що вела до ніжки столу. Тому єдиним виходом для мене було продовжувати укриватися під предметом меблів, щільніше присунувши до себе викладацьке крісло.

А вже через декілька секунд у приміщенні з'явилися професор Владійський та Мері. Дівчина впевненою ходою наблизилася до мене, простягнувши ключ до замкової щілини. Гулко клацнула пружина, і ящичек відкрився, показуючи на світ рівну кіпу паперів.

Я із завмиранням серця стежила за тим, як роботи опинилися в руках помічниці імператора, після чого вона швидко вирушила на вихід, залишаючи нашу невдачливу групу диверсантів ні з чим.

- Я пропала, - констатувала факт, з жахом дивлячись на друзів, які вивалилися зі своєї схованки. - Тепер він відкриє мою курсову і побачить результати аналізу, - сівши прямо на підлогу, я шумно видихнула, відкинувши голову на бічну стінку столу.