Читати книгу - "(не) перша наша дитина, Анна Бачинська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Каміла прокинулася рано, відчуваючи легку тривогу. Вона знала, що сьогодні їй належить зробити важливий крок – вперше відвідати пренатальний курс для майбутніх матерів. Це був ще один крок на шляху до нової реальності, і хоча вона відчувала певний страх, вона також була сповнена рішучості.
Зібравши свої речі, Каміла вирушила до клініки. Прийшовши на місце, вона побачила інших жінок, які також очікували своїх малюків. Кожна з них мала свої турботи і надії, і Каміла відчула, що є частиною чогось більшого. Вона посміхнулася, відчуваючи невелике полегшення.
Під час заняття вони говорили про важливість правильної дієти, фізичних вправ і підготовки до пологів. Інструкторка, добра і привітна жінка, відповідала на всі запитання і давала корисні поради. Каміла відчула себе трохи впевненіше, розуміючи, що знання допоможуть їй впоратися з новими викликами.
Після курсу вона вирішила прогулятися по місту. Вона зайшла до кав'ярні, де колись вперше зустріла Даніеля, і, хоча це викликало сумні спогади, вона відчула, що може впоратися з цими почуттями. Замовивши чашку зеленого чаю, Каміла сіла біля вікна і спостерігала за перехожими.
Її думки повернулися до Даніеля. Вона згадала їхні прогулянки, розмови, сміх. Це були щасливі моменти, але тепер вони були в минулому. Каміла знала, що життя продовжується, і вона має зосередитися на майбутньому.
В цей момент до кав'ярні зайшов Олексій, її директор. Вони привіталися і сіли разом за столик.
— Як ти, Каміло? — запитав він з турботою.
— Добре, дякую. Сьогодні відвідала пренатальний курс. Це було корисно, і я відчуваю себе трохи впевненіше, — відповіла вона з усмішкою.
— Це чудово. Я радий, що ти робиш такі кроки. Ти сильна жінка, і я впевнений, що все буде добре, — сказав Олексій, підтримуючи її поглядом.
— Дякую, Олексію. Це багато для мене значить, — відповіла Каміла, відчуваючи тепло в серці.
Вони розмовляли ще деякий час, обговорюючи роботу, життя і майбутні плани. Олексій розповів, що компанія готова підтримати її в будь-який момент і що вона завжди може розраховувати на допомогу колег.
Після зустрічі з Олексієм Каміла відчула, що її настрій покращився. Вона зрозуміла, що підтримка друзів і колег – це великий дар, який допомагає їй проходити через всі випробування.
Каміла повернулася додому, де на неї чекала ще одна несподіванка. Її мама, яка жила в іншому місті, вирішила приїхати, щоб підтримати її. Коли Каміла відчинила двері і побачила маму, вона не змогла стримати сліз.
— Мамо! Я так рада тебе бачити! — вигукнула вона, обіймаючи її.
— Каміло, люба моя. Я вирішила приїхати і допомогти тобі. Знаю, що тобі зараз непросто, і хочу бути поруч, — сказала мама з любов'ю.
Ці дні, проведені з мамою, стали для Каміли справжньою відрадою. Вони готували разом, прогулювалися парком, говорили про все на світі. Мама ділилася своїм досвідом і давала поради, які були надзвичайно корисними.
Одного вечора, сидячи на кухні з чашкою чаю, Каміла вирішила поділитися своїми найглибшими думками.
— Мамо, я так боюся. Що, якщо я не зможу бути хорошою мамою? Що, якщо я зроблю якісь помилки? — запитала вона, відчуваючи, як сльози накопичуються в її очах.
— Любенька моя, кожна мама має такі страхи. Але ти повинна вірити в себе. Ти сильна, розумна і любляча. І саме це робить тебе чудовою мамою. Помилки будуть, це природно. Але ти завжди будеш робити все можливе для своєї дитини, і це найважливіше, — відповіла мама, обіймаючи її.
Ці слова заспокоїли Камілу, і вона відчула, як тягар на її серці трохи зменшився. Вона знала, що підтримка її родини та друзів допоможе їй пройти через всі труднощі і підготуватися до нової ролі в житті.
Минали дні, і Каміла почала відчувати себе впевненіше. Вона знала, що попереду ще багато випробувань, але тепер вона була готова до них. Вона відчула, що починає новий етап свого життя, і це наповнювало її радістю та надією.
Каміла зрозуміла, що найважливіше – це любов і підтримка близьких. І хоча попереду було багато невідомого, вона відчувала, що зможе подолати всі труднощі і забезпечити своєму майбутньому малюку щасливе життя.
Минуло кілька тижнів з того моменту, як мама Каміли приїхала до неї. Їхні дні наповнювалися теплом та підтримкою, і Каміла відчувала, що її страхи поступово відступають. Вона почала більше розуміти, що бути мамою — це не лише обов'язок, а й велика радість.
Однак, з наближенням зими Каміла відчувала, що їй необхідно вирішити ще одну важливу справу — повідомити про свою вагітність своєму батькові, з яким вони мали непрості стосунки. Вона знала, що це буде нелегко, але розуміла, що це важливо для неї і для її майбутньої дитини.
В один з похмурих вечорів, після довгої розмови з мамою, Каміла зібралася з духом і зателефонувала батькові. Вона нервувала, стискаючи телефон у руках, і намагалася знайти правильні слова.
— Привіт, тату, це я, Каміла, — почала вона, коли почув голос батька на іншому кінці лінії.
— Привіт, доню. Давно не чулися. Як ти? — відповів він, намагаючись звучати невимушено.
— У мене є важлива новина, яку я хочу тобі повідомити, — сказала вона, відчуваючи, як серце починає битися швидше.
— Слухаю тебе, — відповів він з цікавістю.
— Я вагітна. І я хочу, щоб ти знав про це. Я знаю, що наші стосунки були складними, але я хочу, щоб моя дитина знала свого дідуся, — сказала Каміла, відчуваючи, як її голос тремтить.
Батько мовчав кілька секунд, обдумуючи почуте.
— Це велика новина, Каміло. Я не знаю, що сказати... Але я радий за тебе. Сподіваюся, що зможу бути кращим дідом, ніж був батьком, — відповів він нарешті, зітхнувши.
— Дякую, тату. Це багато для мене значить, — відповіла вона з полегшенням.
Ця розмова стала початком нового етапу в їхніх стосунках. Батько Каміли почав частіше дзвонити їй, цікавлячись її здоров'ям та планами на майбутнє. Вона відчувала, що вони починають вибудовувати новий зв'язок, заснований на взаєморозумінні та підтримці.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) перша наша дитина, Анна Бачинська», після закриття браузера.