Читати книгу - "Довга дорога до тебе (ч.3), Хелена Власенко"

 Наступні два тижні пролетіли для Дани надиво швидко. Іспанці готували документи для продажу готелю, покупець же лаштувався їхати, щоб заспокоїти і остаточно переконати в тому, що власність перейде в хороші руки.

 Дана закінчила свою кар'єру адміністраторки готелю і з несподіваною ностальгією прощалася зі своїм першим місцем роботи. 

 На новій посаді достатньо швидко і легко звикалося. Це не особливо її дивувало. В Яна була здатність оточувати себе професіоналами і створювати здорову робочу атмосферу. Тільки раз - один фатальний раз - його внутрішній радар з розпізнавання людей дав збій - у випадку зі Стасом.

 Дана потроху опановувала покладені на неї обов'язки асистентки і з диким завмиранням серця чекала запланованої поїздки до Іспанії. Радувало тільки, що з ними буде ще і штатний юрист. Досі, чи то до радості чи не дуже, але з Яном вдавалося уникати зустрічей, крім одного випадкового разу. Очевидно, це на краще. Її робоче місце так і залишалося в тому віддаленому крилі, а зустрілись вони зовсім випадково в коридорі. Дана верталася із запізнілого обіду, а він, мабуть, з чергової наради.

 При погляді на нього тіло вмить зреагувало онімінням і жаром. Вона забула, як дихати і вперше щиро засумнівалася в доцільності рішення працювати на нього, але Ян, здавалося, навіть не помітив її. Він пройшов повз, а Дана відчула себе просто пустим місцем, яке миттю і до відмови заповнилося фантастичним і улюбленим запахом. Ледь вловимим ароматом, та тільки не для неї.

 Ще одним моментом, який потрібно було в пришвидшеному порядку вирішувати, так це що робити з Даринкою на час свого відрядження. Незабаром життя саме підкинуло варіант розв'язання проблеми. 

 Якось при розмові з мамою, та поскаржилася, що нестерпно скучила за онучкою і не бачить як вона росте. Поряд також чувся татів голос, що підтакував. Батьки тепер лишилися самі і дуже нудьгували з незвички. Уля рік тому вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка в Рівне, тож рідним дуже бракувало молодої, веселої безпосередньості. 

 В результаті розмови батьки випросили собі Даринку на місяць-півтора, поки в садку триватимуть канікули. Дівчинку, звісно, можна було віддати в черговий садок, але Дана вирішила, що після відрядження займеться пошуками іншого. Хотілося знайти щось поближче до квартири, яку теж уже підшуковувала.

 Перед самою поїздкою Дана відвезла своє дівчатко, свій осередок радості до дідуся з бабусею. Вона навіть не уявляла, що процес виявиться настільки важким. Дана не могла на прощання націлуватися і наобніматися Даринки, а та не особливо і переймалася, що лишається з дідусем та бабусею. Особливо відволікаючий ефект мали сусідські діти, які, побачивши її, прибігли погратися зі своїми цікавими іграшками.

 Проте, потрібно було їхати і Дана розуміла, що зараз залишити донечку з найріднішими людьми найоптимальніше рішення допоки вона не вирішить першочергових своїх проблем. Вона взяла себе в руки, силоміць переконала, що так на краще і, не допускаючи в голову лишніх сумнівів (раз вже прийняла рішення), поїхала назад в Київ.

 Виліт було заплановано на восьму ранку чартерним рейсом з Києва в місто Сантандер. Ніяких тобі нічних чи надто ранніх перельотів, але Дана спала препаскудно, хвилюючись перед майбутньою поїздкою. Не страх польотів був тому причиною і лякав її (хоч і не без цього обходилось), а жахали ті кілька днів, що доведеться знаходитись до Яна безпосередньо близько. Вона боялася своїх емоцій, які змогла приборкати на відстані, але поряд з ним все ж важко давалося справлятися з собою. Проте, вибору не лишалося і доведеться якось зарадити собі в цій ситуації.

 Дана переконала себе, що досягне успіху в цьому прагненні, оскільки допомогатиме їй його абсолютна байдужість та ставлення до неї суто, як до робочої одиниці - просто бездушний гвинтик його корпоративної машини.

 Дорогою в аеропорт Ян з Андрієм, юристом, весь час обговорювали нюанси договору купівлі-продажу та деякі робочі моменти. Дана ж на задньому сидінні мовчала, стараючись лишнім видихом не звернути на себе уваги. Поки що її послуги не потрібні були, тому благополучно і з легкої подачі керівника вона залишалася непомітною. Дана дозволила собі ностальгічні спогади і насолоду тихим тембром голосу Яна, який змінився і став більш безкомпромісним, жорсткішим, глибшим і холодним.

 Далі, пройшовши всі необхідні процедури митного контролю, вони вчасно вилетіли до Іспанії. Літак невеликий, відповідний для трьох осіб, але дуже комфортний. Вже на висоті, коли згасли вказівники "пристебнути ремені", розслабившись в зручному кріслі, Дана спостерігала за мініатюрними, наче макети, острівками міст, що виринали поміж поріділими білосніжними хмаринами. 

 Монотонність краєвидів, втома від недоспаної ночі, хвилювання перед вильотом і Яном почали заявляти про себе. Дану склонило на сон. Вона боролася з дрімотою, але зручне крісло, зрештою, затягнуло в свої затишні обійми. Вона незчулася, як заснула.

 Довго ж поспати не вдалося. Холод тропосфери проникав до салону. Зробилось доволі зябко, а вона, зважаючи на літнє тепло Києва і, тим паче жарку Іспанію, нічого відповідного собі не прихопила. Дана потерла долонями плечі, стараючись знову задрімати.

 Через декілька хвилин, коли здалося, що сон знову близько, вона несподівано почула чиєсь тихе, але тверде питання до бортпровідниці стосовно покривала. Незабаром стюардесса принесла і, щоб не будити Дану, обережно вкрила її м'яким пледом. Цікавитися цим могли тільки дві людини: Ян або Андрій. Вона вирішила, що запитував їхній юрист. Інший варіант не розглядався, а довіряти своїй здатності розпізнавати голос крізь сонливість вона не захотіла.

 Через чотири години літак приземлився в аеропорту міста Сантандер і, вийшовши з нього, Дана відчула, як її буквально оповило густою пеленою гаряче повітря. Тепер же вона раділа, що вибрала собі в дорогу легку бавовняну блузку на короткий рукав коралового кольору та білі бавовняні вкорочені штани вільнішого крою. На чоловіка неподалік себе Дана старалася лишній раз погляду не кидати. Білосніжна футболка поло і темно-сині штани робили його до божевілля красивим, облягаючи міцну широкоплечу статуру та ідеально підкреслюючи її.