Читати книгу - "Безлюдні острови 0-1, Вальдемар Лисяк"

В штабі Когутів був один цап, трохи молодший за ватажка, який вирізнявся шаленою енергією. Селкірк багато разів відчував свій гнів, маючи сліди від рогів і копит по всьому тілу. Подумки він назвав його ім’ям шотландського бандита з історії, яку він почув у дитинстві про плем’я гірських розбійників. Того бандита, яким матері лякали своїх неслухняних нащадків, звали Літс. Уважно спостерігаючи за своїм переслідувачем, Селкірк помітив, що, коли Літс один на один стоїть з Когутом 1, у нього очі причесаного пуделя, вірні й підлабузницькі, але коли він дивився на потилицю свого ватажка, ці очі стали очима змії.

Одного разу (це було під час відсутності Когута 1) Селкірк, закінчивши збирати траву, побажав перепочити. Переконавшись, що Літса немає поруч, він ліг подрімати в кущах. Прокинувшись, він побачив, що сонце опустило зовсім низько, а це означало, що йому довелося поспішати з останнім наказом, який він отримав за день: залатати діряву стіну хатини. Він наблизився до неї з оберемком моху і глянув у щілину. Літс сидів за столом і водив копитом по кількох реченнях, ніби дитина, яка допомагає собі в читанні, водячи пальцем по сторінці. Згодом Селкірк знайшов ці кілька речень по брудним слідам копита. Це був фрагмент книги Екклезіаста:

"Краще юнак бідний, але мудрий, ніж дурний старий король, який більше не вміє слухати порад. Кращим є той молодший, хто вийшов із тюрми, щоб царювати після того... Бачив я, як усі живі йшли за цим юнаком у сонячному світлі. Не було кінця народам, які стояли поряд нього. Нечисленними були натовпи з тим другим, який мав зайняти місце того".

Прочитавши це, Селкірк поринув у непрості думки. Однак він намагався зрозуміти, що і хто має на увазі. Він пам'ятав, що той же самий фрагмент біблійного тексту захоплював Когута 1, і це здавалося йому зрозумілим: цар є цар, а Когут 1 - його наступник, перед яким стоятимуть "незліченні натовпи". Згідно з писанням, новий можновладець ще до того, як посів трон, "вийшов з в'язниці", а Когут 1 уже відбував таке покарання у своїй країні! Різниця між тим, що подобалося Когутові 1, і тим, що підкреслив Літс, полягала в кількох словах, яких Літс не підкреслив, ніби спотворюючи одне речення. Повністю воно читалося так:

"Кращим є той молодший, хто вийшов із в’язниці, щоб царювати після другого, хоч і народився бідним у царстві того".

Літсу не подобалися слова: "хоч він народився таким бідним у королівстві того". Оскільки всі "Когути" народилися в королівстві нинішнього тирана, це означало б, що Літс не готується перебрати владу від нього, а... від ватажка "Когутів", як тільки той прийде до влади! Це відкриття схвилювало шотландця, бо все, здавалося, вписувалося в його міркування. Насправді Літс був молодшим за Когута 1, і його жахлива амбіція, прихована в нижній частині його зіниць, свідчила про те, що він хотів, щоб "усі йшли за ним у сонячному світлі". За це його теж кинули до тюрми. Тож якщо Екклезіаст не помилився, мрії обох півнів здійсняться: спочатку до влади прийде Когут 1, а потім Когут Літс, якого автор писання називає молодшим. Вигляд Літса на троні змусив Селкірка тремтіти. І ті "незліченні натовпи", які ось-ось піддадуться злодієві! Якщо це станеться, то все козине стадо буде таким же достойним презирства, як і сам Літс, і надто гідним покарання! Він знову заглянув у Старий Завіт і перечитав текст, виділений копитом Літса. Він також прочитав наступне речення, яке Літс не помітив або, можливо, проігнорував. Воно стосувалося майбутнього отари, над якою пануватиме "той молодший":

"Але ті, що прийдуть після цього натовпу, не будуть йому до вподоби і не стануть радіти...".

Селкірк почув себе близьким до речей, жахливішим за власну долю, але намагався переконати себе, що вся ця уявна конструкція — лише продукт втомленого мозку. Не можна, щоб пророцтва в священних книгах стосувалися клятих кіз, хоч би невідомо яких хитродупих! Пророцтва про те, що світ перевернеться, мають здійснитися завдяки виробникам козячого лайна, чотирилапим виродкам, одержимим жадобою влади за всяку ціну та нехтуючим елементарними принципами моралі?! Однак, якщо припустити, що ці пророцтва стосуються людей, було б у сто разів гірше!.. Так чи інакше, жах витікав від Екклезіаста, і Селкірк відчував себе першовідкривачем "вічного двигуна" Апокаліпсису. Йому стало так погано, як після поїдання сирої риби. Якщо доля всіх живих істот однакова, — подумав він, — значить, усі вони жертви якогось божевільного студента, який виконує магістерську роботу на Землі й зазнає невдачі! Все йде з його рук, а його жорстокі підрядники роблять, що хочуть, брешуть, мучать, узурпують усі права... У Селкірка тріщав череп, він шепотів: чи я не збожеволів? Іспанський солдат, який брав участь у атаці полковника Техеро на Кортеси (1981), мав такі ж сумніви, а потім в інтерв’ю для тижневика "Парі Матч" (18 червня 1982 р.) повідомив про все, закінчивши словами: "Я сказав собі, що можливо, історію творили п’яниці чи ідіоти, або люди, які говорили одне, робили одне, а думали інше".

Через рік пророцтво Екклезіаста збулося. Кози зі східної частини острова та кози з південно-західної частини напали одна на одну, і обидва стада почали вбивати одне одного. Козячий цар був скинутий з вершини Мон-Сентінель, потім "Когути" скинули тих, хто скинув деспота, і корона Сходу увінчала голову Когута 1, але він швидко загинув (смертельно вражений молодою козою), і його змінив Літс. Потім шотландець знайшов притулок під опікою кіз із південно-західної частини. Туди довгим потоком прибули біженці з частини Літса, який виявився сатрапом у тисячу разів гіршим за всіх попередніх царів. Але Літс незабаром перетнув струмінь.

Наш шотландський герой не довідався решти історії, тому що вітрила капітана Роджерса замиготіли біля берега. Екіпаж корабля прийняв мову Селькірка за мекання божевільного, і він, побачивши, що вони її не розуміють, майже не виходив на палубу. Шотландець сидів у своєму кутку біля порохового складу і читав Старий Заповіт. У книзі Екклезіаста він знайшов те, що шукав:

"Бачив я утиск, що твориться під сонцем, і бачив я сльози пригноблених, яких не відвідує розрадник, а сила