Читати книгу - "Море, сонце, невагомість, Ганна Калина"

– Він злякався, – пояснив Ілля. – Побачив професора з шокером. Знешкодив і притягнув сюди. Я відвідую їх із Зізі раз на три дні, тоді б і вирішили, що робити з ученим. А ви... Катя зв'язалася з вами, висловлювала свої домисли щодо зникнення професора. Рой вирішив підстрахуватися.

– Вирішив? – уточнив капітан.

– Я ж казав, що в них високий інтелект... навіть дуже.

– Зрозуміло, – буркнув капітан, – ти тут наговорив на кілька статей і для себе, і для професора. Тут думати потрібно.

І ми всі дружно задумалися. У гроті повисла гробова тиша, тільки спрут жалібно улюлюкав, кректав і сучив щупальцями.

***

– Деню, у мене вже чарівні палички закінчуються, – злобно прошипів Серж, – Ти всі витратив.

Денис більше не знав, кого просити про допомогу. Тільки старий військовий приятель із потрібними зв'язками і власне нахабство могли врятувати становище. Тепер на капітана Звіринцева з екрана комунікатора дивився розлючений Серж, а за його спиною поспішно одягалася якась блондиниста дама.

– Сергію, ще раз, і я відстану, – відкашлявшись, попросив Денис.

Сергій на слова друга зреагував скептично, скривився і похитав головою:

– Ой чи?

– Серж, коли тобі ноги на Каррузі відірвало, я так очі не закочував, – єхидно промовив капітан. – І поки тобі нанопротези робили, скрізь за тебе бігав. Досить із себе зірку корчити! Ялинки всі вирубали!

Навіть команда сторопіла від такого грізного капітана, що вже казати про нещасного, на кого вся ця грізність налетіла вихором.

– Треба було тебе послати ще з тими путівками, – проворчав Сергій, – чекай.

І відключився. Денис усіма суглобами і хрящами організму відчував на собі цікаві погляди членів команди. Було злегка соромно і чомусь ніяково за свій "героїчний" вчинок.

– Так це ви вибили путівки? – захопилася Лазар. – Кеп! Та вас канонізують.

Денис тільки відмахнувся, а потім зловив на собі погляд Каті. Вона тільки на коротку мить стрельнула в капітана поглядом і відвернулася, надмірно активно милуючись сходом сонця. Нічне небо поступово вицвітало, гасли далекі зірки, тьмянів серпанок навколо Фаррії. Команда екопатруля і двоє схвильованих спрутів із приплодом очікували вирішення непростої і дуже делікатної проблеми.

***

– У вас не друг, а якийсь чарівник! – продовжувала захоплюватися Ліза, – таку справу провернув. Їх же новим видом визнали.

Денис тільки зніяковіло знизав плечима. Про те, що він підняв на вуха не тільки Сержа, а й половину бойових товаришів, Звіринцев вважав за краще промовчати. Коли його і команду з Іллею та професором Райзогом забрали з грота, капітан почав дошкуляти всім, кого зміг згадати зі свого героїчного минулого. Як виявилося, наполегливість і згадка користі для майбутніх виборів дуже прискорюють комунікацію між простими смертними і можновладцями.

Вид, що вимирає. Заборонені досліди. На жаль, до відповіді мало кого призвали, але лабораторію на Фаррії труснули так, що її керівництво саме погодилося організувати перевезення спрутів. Але, оскільки ці хлопці вже дуже навіть обжилися на Грейзі, вирішено було там їх і залишити. Обізвати новим видом, віддати під захист. Зробити місцевою визначною пам'яткою. Керівництво все тієї ж лабораторії, що отримала струс, погодилась опікуватися спрутиками. Добровільно. Зоозахисники згодились за цими добровольцями спостерігати. Пильно.

Тепер команда з почуттям виконаного обов'язку могла сидіти в барі готелю і відпочивати. Ларіг пив воду і насолоджувався видом на океан. Ліза і Філіп дивно переморгувалися і переглядалися весь вечір. Зіні віддали на вечір номер і голопанель у ньому, де невгамовний робот могла дивитися свої "пізнавальні" канали. У барі грала музика і кружляли по платформі пари. А Денис усе сидів за столиком і не міг зважитися на один єдиний крок. Катя сиділа навпроти і колупалася у вазочці з морозивом.

– Катя? А ви любите танці? – вимовив капітан і сам своїх слів злякався.

Дівчина підняла на нього розгублений погляд. Ларіг раптом згадав, що так і не залатав свого багатостраждального крокодила, а Єлизавета і Філіп просто мовчки пішли в невідомому напрямку. Тільки Луру валявся під столом догори пузом і грався з краєм скатертини.

– З мене не дуже хороша танцівниця, – знизала плечима дівчина.

Денис кивнув і зажурився. Він теж танцюристом був ще тим, але, залишившись із Катериною сам на сам за столом, він різко розгубив бойовий настрій і впевненість у власному рішенні.

– Але можна ж просто погуляти пірсом, – немов схаменувшись, прошепотіла Катя, – за готелем є тераса з видом на острови плавучих ліан.

Денису в якийсь момент здалося, що від гуркітливої музики йому почулося. Але Катя так щиро посміхалася, що капітан тут же перестав сумніватися.

– Пропоную пікнік, – кивнув капітан, розпливаючись в абсолютно шаленій усмішці.

Катя кивнула і піднялася зі стільця. Простий пікнік. Звичайний захід сонця. Зустріч, яка абсолютно нічого не значила. Тільки, пропонуючи дівчині спертися на свій лікоть, капітан точно знав, що жодні Алекси, природні катаклізми і корпоративна етика не завадять йому стати трохи ближче до дівчини на ім'я Катя. Сьогодні він зробив перший крок, і вона зробила крок назустріч. Отже, в обох було обрано курс на зближення...

Кінець