Читати книгу - "Шістка воронів"

— Я не прошу позички.

— Ти хочеш, щоб я дав тобі двісті тисяч крюґе? А що я отримаю за цей шляхетний жест?

Каз стиснув щелепи.

— Мою частку у «Воронячому клубі» і П’ятій гавані.

Роллінз випростався в кріслі.

— Ти продаєш свою частку?

— Так. А за додаткові сто тисяч додам оригінал Де Каппеля.

Пекка відхилився назад і стиснув пальці.

— Цього недостатньо, ти знаєш. Недостатньо, щоб починати війну з Торговельною Радою.

— Це для моєї команди.

— Цієї команди? — пхикнув Роллінз. — Не можу повірити, що ці жалюгідні створіння здійснили успішний набіг на Льодовий Двір.

— Повір у це.

— Ван Ек закопає тебе.

— Інші вже намагалися. Якимось чином я продовжую повертатися зі світу мертвих.

— Я поважаю твій поспіх, дитинко. І розумію. Ти хочеш отримати ваші гроші; ти хочеш повернути Мару; хочеш шматок Ван Екової шкіри…

— Ні, — заперечив Бреккер. Його голос то скреготів, то гримів. — Коли я прийду по Ван Ека, я візьму не лише те, що належить мені. Я перетворю його життя на порожнечу. Я зітру його ім’я з могильного каменя. По ньому не залишиться нічого.

Пекка Роллінз не міг полічити всіх погроз, які він колись чув, людей, яких він убив чи тих, кого бачив мертвими, але від виразу Бреккерових очей його спиною потік холодний піт. Щось зловісне в цьому хлопчикові просилося на волю, і Пекка волів не опинятися поруч, коли воно скине свої пута.

— Відкрий сейф, Дауті.

Роллінз простягнув Казові готівку, а потім дав йому підписати розпорядження про передачу його часток «Воронячого клубу» й золотої жили, котрою була П’ята гавань. Коли він простягнув свою руку, щоб затвердити угоду рукостисканням, Бреккер ухопив його так, що ледве не потрощив кісточки.

— Ти взагалі не пам’ятаєш мене, чи не так? — запитав хлопець.

— А мав би?

— Тільки не зараз. — У Бреккерових очах змигнуло щось чорне.

— Угода є угода, — виголосив Роллінз, прагнучи швидше завершити справу із цим дивним створінням.

— Угода є угода.

Коли вони пішли, Роллінз втупився в скляне вікно, з якого відкривався вид на ігрові зали «Смарагдового палацу».

— Неочікувано прибуткове завершення дня, Дауті.

Дауті згідно рохнув, оглядаючи метушню, яка відбувалася за столами внизу: кості, карти, «Мейкерове колесо», статки вигравали й програвали, а найсмачніша скибочка цього всього діставалася Роллінзу.

— Що це за рукавички, які він носить? — поцікавився вибивайло.

— Частина театральних декорацій, я гадаю. Хтозна? Та й кого це турбує?

Роллінз дивився, як Бреккер і його команда минають наповнену ігрову залу. Вони відчинили двері на вулицю й на коротку мить у своїх масках і мантіях перетворилися на силуети, окреслені світлом ліхтарів — каліка, за яким тягнеться зграйка дітей у костюмах. Якась банда. Бреккер був підступним злодієм, достатньо небезпечним і, як гадав Пекка, ще й винахідливим. Але на противагу тим нещасним маріонеткам із Льодового Двору Ван Ек буде готовий до зустрічі з ним. Хлопчик збирався вступити в справжню боротьбу. Він не мав жодного шансу.

Роллінз потягся до годинника. Уже мав наближатися час, коли прийде нова зміна тих, хто роздає карти, і він хотів перевірити все особисто.

— Сучий сину, — вигукнув він за мить.

— Що сталося, босе?

Роллінз підняв ланцюжок свого годинника. З кишеньки для годинника, де мав бути його прикрашений діамантами хронометр, звисала цибулина.

— Цей маленький виродок… — Раптом майнула інша думка. Роллінз потягнувся до гаманця. Він зник. Як і затискач для краватки, каельська монетка, яку він замість підвіски носив на удачу, і золоті пряжки його черевиків. На мить чоловік задумався, чи не варто перевірити пломби в зубах.

— Він почистив ваші кишені? — з недовірою запитав Дауті.

Ніхто не показував, що він розумніший за Пекку Роллінза. Ніхто не смів. Але Бреккер зробив це, і чоловік подумав, що це, можливо, лише початок.

— Дауті, — сказав він. — Гадаю, нам краще помолитися за Ван Ека.

— Думаєте, Бреккер зможе перехитрити його?

— Це авантюра, але якщо не буде обачним, думаю, крамар може потрапити просто на шибеницю та ще й дозволить Бреккерові затягнути зашморг. — Роллінз зітхнув. — Краще сподіваймося, що Ван Ек уб'є цього хлопчину.

— Чому?

— Бо інакше доведеться мені.

Роллінз затягнув вузол своєї краватки, на якій більше не було затискача, і попрямував до ігрових залів. Проблема Каза Бреккера може почекати, він розв’яже її іншим разом. Тепер час робити гроші.

Подяки

Я хворію на дегенеративне захворювання, яке зветься «остеонекроз». По суті це слово перекладається як «смерть кісток». Звучить дещо готично й романтично, але насправді означає, що кожен мій крок сповнений болю й що часом, щоб ходити, мені потрібен ціпок. Я не випадково вирішила створити головного героя, котрий страждає на схожі симптоми, і часто відчуваю, як ми з Казом разом кульгаємо цим шляхом. Нам би не вдалося дістатися до «Кінця» без значної кількості чудових людей.

Уся моя любов — моїй команді вигнанців і баламутів: Мічі, Рахель, Сарі, Робін, Джошу й особливо Морґану, котрий дав книжці назву й допоміг мені її закінчити. Дуже дякую Джиммі, котрий витяг мене із Санта-Барбари й зруйнував мої письменницькі перепони, просто будучи чарівним.

Благословення Ноа Вілер, котра допомогла мені розгадати цю виняткову загадку, за те, що залишалася терплячою, коли я наїжачувалася, і за те, що принесла білу дошку для записів. Я глибоко вдячна Джейн Файвел, Лаурі Годвін, Джону Яґеду, Моллі Брюєт, Елізабет Фісін, Річу Дайзу, Ейпріл Вард, Кейтлін Сутіні та незліченній кількості людей у видавництві «Генрі Голт і Макмілліан для дітей», котрі допомогли оживити світ Гриші й дозволили мені й надалі досліджувати його разом із читачами. Джоанно Вольпе з «Нью-Ліф», «рішуча і правдива» обов’язково має зазначатися у Вашому резюме. Я можу прийняти будь-який виклик, знаючи, що Ви прикриваєте мою спину. Також дякую Пої «Він був молодим» Шабазі, Кейтлін Ортіз, Даніелю Бартізу, Яйді Темперлі й Джес Деллоу. Щиро дякую команді Гришей у Великобританії: Фіоні Кеннеді, Дженні Ґленкросс; і прекрасній команді видавництва «Оріон», особливо Ніні Дуґлас — надзвичайному видавцеві, чудовому компаньйонові в подорожах і природженому Рейфенкловцю. Дякую читачам, бібліотекарям, продавцям книжок, користувачам сервісу «БукТьюб» і блогерам, котрі оспівують книжкові сюжети в усьому світі.

Кожне гарне пограбування потребує талановитих фахівців. Мені теж допомагали найкращі.

Стівен Кляйн запропонував свої неоціненні знання про те, як новачки навчаються магії, і звернув мою увагу на діяльність Еріка Меда й Аполло Роббінза —