Читати книгу - "Історик"

у Стамбулі, проводив дослідження, про яке нікому не говорив, і знайшов там щось, що змусило мене приїхати сюди. Це не моє бажання — чесно кажучи, я був наляканий, але все одно мені довелося їхати. Ти запеклий раціоналіст, тобі не сподобалось би це, але найбільше на світі я хотів би, щоб твої мізки були поруч зі мною під час цієї поїздки, мої мені знадобляться всі, до останньої клітинки, але їх не вистачить для того, щоб знайти те, що я шукаю.

Ми сповільнюємо хід перед містом. Мені випадає нагода купити сніданок, я зупинюся на хвилину й повернуся до тебе пізніше.

День — Бухарест

Я б скористався відпочинком, якби не моє хвилювання й занепокоєння. Тут неймовірна спека, а я думав, що це земля прохолодних гір. Якщо ж вони і є тут, то поки я до них не дістався. Пристойний готель, Бухарест — такий собі маленький східний Париж, водночас великий, маленький і трохи старий. Мабуть, він засліплював розкішшю у вісімдесятих-дев'яностих роках. Минула вічність, поки я знайшов таксі, і ще стільки ж, поки знайшов готель, але моя кімната досить зручна, я можу відпочити, помитися й подумати про те, що робити далі. Зараз я мушу розповісти тобі про мету свого приїзду, бо ти будеш дуже здивований, якщо я не зроблю цього. Щоб шокувати тебе швидко й відразу, я скажу: я вирушив у пошуки, на історичне полювання на Дракулу. Звичайно, я маю на увазі не романтичного графа Дракулу, а реального Дракулу — Draculya — Влада III, тирана з п’ятнадцятого сторіччя, який жив у Трансільванії й Валахії і присвятив себе тому, щоб не допускати Оттоманську імперію на свої землі. Кілька днів я провів у Стамбулі, переглядаючи архів, у якому зберігалися документи про Дракулу, зібрані турками, і там я знайшов кілька примітних карт, які, на мою думку, підказували місцезнаходження його могили. Коли повернуся додому, я докладніше розповім тобі, що змусило мене вирушити в цю гонитву, а поки я прошу тебе бути поблажливим до мене. Можеш повернути це на молодість, мій старий мудрецю.

Тим часом перебування в Стамбулі було зіпсоване подіями останнього дня, що дуже мене налякало, хоча це, звичайно ж, здалеку може здатися тобі безглуздим. Але я, як ти знаєш, не легко відмовляюся від пошуків. Отже, нічого не залишалося, як поїхати сюди з копіями тих карт і пошукати більше інформації про могилу Дракули. Мушу пояснити тобі, що вважається, ніби його поховано в монастирі на острові, що на озері Снагові, у Західній Румунії. Ця місцевість називається Валахією. На картах, які я знайшов у Стамбулі, чітко позначено його могилу, але немає ні острова, ні озера, нічого такого, з чого, наскільки я розумію, можна було б упізнати Західну Румунію. Я завжди вважав правильним перевіряти найочевидніші факти, тому що часто найпростіше виявляється правильним. Тому я вирішив (хоча тут, я певен, ти киваєш головою, дивуючись із моєї дурної впертості) поїхати на озеро Снагов зі своїми картами й самому переконатися в тому, що могили там немає. Що з цього вийде, я поки не знаю, але не можу починати пошуки в іншому місці, поки не перевірю цю версію. Можливо, мої карти — це стара фальшивка, і я знайду певний доказ того, що тиран спочивав і спочиває на своєму місці.

Я повинен бути в Греції п’ятого, тому в мене дуже мало часу на повну екскурсію. Я просто хочу знайти місцевість, позначену на моїй карті. Навіщо мені це треба, я не можу сказати тобі, любий друже, тому що сам не знаю. Я збираюсь під час румунської подорожі відвідати якнайбільше районів Валахії й Трансільванії. Що спадає тобі на думку, коли ти чуєш слово «Трансільванія», якщо ти взагалі думаєш про це слово? Чи не думаєш, друже мій? Але мені уявляються гори дикої краси, давні замки, люті вовки й відьми — земля магічної невідомості. Коротше кажучи, як я зможу повірити в те, що я перебуваю все ще в Європі, коли потраплю в таке королівство? Коли я приїду туди, я розповім тобі, що знайшов: Європу чи казкову країну. Але спочатку Снагов — я вирушаю завтра.

Твій відданий друг Бартоломео Россі

22 червня

озеро Снагов

Мій любий друже!

Мені ще не траплялося таке місце, звідки можна було б надіслати тобі перший лист, надіслати з упевненістю, що він потрапить хоч коли-небудь у твої руки, але, незважаючи на це, я з надією продовжую писати, бо багато чого вже сталося. Цілий день учора я провів у Бухаресті, намагаючись дістати гарні карти. Тепер вони в мене є, принаймні, карта доріг Валахії й Трансільванії Я також розмовляв з усіма, кого міг знайти в університеті й хто цікавиться історією Влада Тепеса. Тут ніхто, здається, не хоче обговорювати цю тему, і в мене виникло таке відчуття, що вони відлюдкуваті або навпаки розкуті через те, що хрестяться щоразу, коли я згадую ім’я Дракули. Після того, що відбулося в Стамбулі, така їхня поведінка змушує мене нервуватися, зізнаюсь, але я все-таки продовжу почате.

В усякому разі вчора я натрапив на молодого археолога, який був дуже добрим і повідомив, що один із його колег, містер Георгеску, спеціалізується на історії Снагова й цього літа проводить там дослідження. Звичайно ж, я був схвильований, коли довідався про це, і вирішив віддати себе, карти, сумки — усе в руки водія, який відвезе мене сьогодні. Туди лише декілька годин їзди від Бухареста, ми виїжджаємо о першій. Зараз мені треба піти пообідати: тут є маленький ресторанчик, надзвичайно затишний, де кухня не забула ще про східну розкіш.

Вечір

Мій любий друже!

Не можу із собою нічого вдіяти, продовжу це наше однобічне листування — може, ці листи все ж таки потраплять тобі на очі; сьогодні був такий чудовий день, що мені просто необхідно з кимось поговорити. Я виїхав з Бухареста в маленькій машині таксі, за кермом якої сидів чоловік, маленький на зріст, і я ледве міг обмінятися з ним кількома словами (одним із них було «Снагов»). Після швидкого вивчення карт доріг і з багатьма переконливими фактами за плечима (за моїми плечима) ми вирушили. Дорога зайняла в нас майже цілий день. Ми петляли по дорогах, переважно асфальтованих, але брудних, навколо око тішили приємні пейзажі: сільськогосподарські поля, а іноді й ліс. Нарешті ми і приїхали на озеро Снагов.

Моє перше знайомство із цим місцем відбулося, коли водій махнув рукою убік, де я