Читати книгу - "Спалена корона, Ярослава Денін "

  „Не зараз!". 

  Але слухати його ставало все більш і складніше. Стримувати вогонь вже ледве як вдавалося. Магія, разом з емоціями рвалися назовню вже починаючи обпалювати моє тіло! 

  Це явно не випадковість ... Ця розмова не випадковість. Цей танець не випадковість. Ці натяки не випадковість! Навіщо налаштовувати мене проти тих, хто мені дорогий?! Навіщо намагатися зламати мене, мої принципи та бажання зсередини!? Навіщо ці тупі питання й розмови?! ...

  Якби не рука, що неочікувано вирвала мене з пекельних обіймів нахабного ельфа, я б когось таки підсмажила! 

***

  Всю дорогу до, як пізніше виявилось, балкона ми пройшли в тиші. Я застрягла у своїх думках і навіть не звернула увагу на ,,рятівника". Я була заповнена силою і злістю, що переповнювала, і трапись мені зараз хтось крім тримаючого за руку рятівника, не знаю у що це все вилилося б. 

  Остаточно прийшла в себе я сидячи на перилах балкона. Спасителем виявився Вільям, що притримує мене так, щоб я не впала вниз і злегка обіймає. Плівка перед очима не пішла, а лише змінилася зі злості та ненависті на прості сльози, які, як виявилося, ллються вже досить довго і ,судячи з мокрого сліду на сорочці хлопця, більшу частину сліз прийняла на себе саме вона. Піджак, який раніше покривав плечі Вільяма, зараз красувався не застебнутий на моїх злегка тремтячих плечах.

-Ти як? - Ні натяку на злість, чи роздратування не було в його голосі, лише звичайне бажання заспокоїти, захистити … - Чому не втекла одразу? Чому не сказала мені? 

  Одна рука хлопця лежала на моєму плечі оберігаючи від можливого падіння, а друга лежала поверх моєї долоні, ніжно погладжуючи вологими та теплими пальцями. Трохи дивно. Зазвичай його руки холодні ... 

-Я н-нормально ... - чітко говорити не виходило. Чи то від холоду, чи то від неприємного почуття, що засіло десь у глибині. Слова давалися важко і мляво, букви плуталися, а не нормальне для мене заїкування говорило про одне – сцена, що розгорнулася в залі, мене сильно потріпала і довела до! ... Білого коліна. Більше морально звісно, фізично тільки від того, що без моєї згоди почали лапати … 

-Вільям, скажи мені чесно. 

-Я слухаю. - Подивившись мені у вічі відповів хлопець.

-Ти правда спеціально мене ігноруєш і уникаєш?

-Що? Боже, ні! Я … Ех, що він тобі встиг наговорити?

  Решту часу я повільно, часом схлипуючи, розповідала по порядку те, що сталося. Згадувала все і навіть ельфійку, що підійшла до мене. 

-Вільяме, чому ти мені не розповів нічого про цей шлюб? 

-Батько заборонив. Сказав, що він вже з усім розібрався, і жодного шлюбу не буде. Що у нас буде вибір.

-Уїльям ... складеш мені компанію?

-У чому ж це?

-Я хочу як остання погань ... напитися! - Крикнула я це спеціально голосно. Тож почув не тільки Вільям.

  Що ж, тепер я пошматую всім нерви через свій лайновий настрій. Бережись Академія Прикладних І Бойових Мистецтв! 

***

  Після розмови на балконі, хлопець повів мене в кімнату, "підлатати" образ. Так як пандочкою йти назад в зал я не буду, а через туш, що потекла від сліз, під очима і на щоках залишилися чорні сліди. В образі я майже нічого не змінила. Вмилася. Поправила макіяж. бажаючи начепити якийсь браслет на руку, але коли побачила, як навколо рук та й усього тіла крутяться потоки вогняної магії, а куплена сьогодні сукня почала на очах танути зрозуміла – щось тут недобре.

  У дзеркалі себе впізнати було не легко. Руді не довгі локони перетворилися на вогняно-червоне рівне волосся, що дістало мені мало не до стегон. Губи стали трохи яскравішим відтінком, ніж були до "подарунку вогню". Вії завиті, брови акуратно лежали за своєю формою, рівний тон обличчя і жодного натяку на поїхавшу туш. 

  Але голова була лише меншим з того що мене здивувало. Дресс-код – срібна сукня? Мій вогонь так не вважає! На моєму тілі красувалася яскраво-червона блискуча сукня, що повністю обтягує фігуру і дістає трохи нижче колін.Спина повністю відкрита, плечі закриті, руки покривала легка напівпрозора червона тканина звужуючись до кисті. По одній нозі йшов розріз майже до самої основи ноги і "плащ" з все тієї ж напівпрозорої тканини.

-О-ша-леніти! – Почувся голос Вільяма від дверей. - Ти де встигла сукню щось вихопити? 

-А моє волосся тебе не бентежить? 

   Вільям завмер прямо біля дверей на хвилинку оглядаючи мій новий образ і, мабуть, щось обмірковуючи. Його брови то злітали вгору, то назад сходилися на переніссі. 

-Як це сталося? - Нарешті схаменувшись запитав хлопець. 

-Мабуть мій вогонь вирішив мене підбадьорити і злегка переробити образ. 

-Що ж, вогонь потрудився на славу. Боже, так і на коронацію йти можна! 

-Гей-ей! Не квап події! Ходімо назад? 

-Якщо ти цього все ще хочеш. – Насамкінець сказав хлопець і простяг лікоть, а я … без роздумів прийняла. 

  А що? Я пообіцяла зпаганити нерви кожному у вигляді помсти за погану поведінку? Вона буде!

***

  До зали ми зайшли на черговому танці. Серед танцюючих пар я побачила вже абсолютно закоханих Лі і того хлопця, Кару і когось мені не знайомого, а ось братів Лі виявити поки не вдавалося. Що, встигли швидше мене зробити задумане? А ні, хлопці виявилися якраз на потрібному місці. Біля столу з алкоголем і закусками. 

-Які люди! О, Аїдо, що з тобою? - Вже в зюзьку п'яний Шиллі допивав черговий келих. 

-Тобі не подобається? Я думала, вам сподобається така зміна образу. - Просуваючись через приголомшених гостей до друзів спеціально не тихо говорила я. - Ми прийшли скласти компанію друзям.

-ВОНА прийшла! - Потріпавши мене по тепер червоному волоссю сказав Вільям, що йде поруч.

-Неа, МИ прийшли.

-Що ж, тоді вперед, моя Корольова! - Підхопивши мій настрій сказав той самий Шилл. - А я, мабуть, підтримаю друзів, що прийшли, і ...