Читати книгу - "Шазілір. Заборонений день, Олена Гриб"

– Ти! – Ейрона почала повертатися, та й застигла в напівоберта. – Ти!

Її очі мало не вилазили з орбіт, обличчя спотворилося від люті, зазвичай мелодійний голос перетворився на неприємний хрип.

– Ось які ваші принципи? – Чарра зло глянула на власника «Лілій». – Скрізь встигаєте? Гроші не пахнуть, га? І чим же розплатилася ця жебрачка? Матір рідну продала? Чи у неї навіть тут усе організовано?

Безмовні заклики Ректа не дали результату – ейрона ніби взагалі їх не сприймала. Її поглинула злість, а все інше не мало значення.

– Я ославлю вас на ціле місто, – пообіцяла Блекка. – Не побоюся розголосу! Думаєте, вам усе дозволено? Кажете про ексклюзивність, а самі… Гидота!

– Заспокойтеся, пані Чарро. – Баміал переконався в марності беззвучних спонукань і перейшов до умовлянь. – Вас ніхто не обманював. Пані Дзвінка відвідала мою скромну крамничку зовсім з іншого приводу. Повірте, згодом ваша покупка себе виправдає.

– Виправдає? – Судячи з жалібного тону, ейрона готувалася влаштувати тривалу істерику. – Ти зовсім з розуму з’їхав, торгашу?! Я купила удачу! Я! То чому нареченою називають її?! – Тонкий пальчик з химерним перснем недвозначно вказав на вигадану суперницю в любовних справах. – Чому він вибрав її? І чому вона теж тримає лампу?! Чому?!