Читати книгу - "Заборонені чари"

— А знаєш, я вперше бачу цілком голого чоловіка.

— Ну і як? — з удаваною безтурботністю запитав Кейт.

— Нічого. Анітрохи не страшно.

Та тут Маріка покривила душею. Кейт виразно бачив у її очах затамований страх. І якимсь шостим чуттям збагнув причину цього страху: вона боялася, що з ним їй буде не так добре, як з Алісою. Боялася зневіритись у своєму коханні до нього…

Кейт опустився перед Марікою навколішки і передовсім роззув її. Потім стягнув з її правої ноги панчоху, вкрив поцілунками м’яку ступню і пограв губами з її пальчиками. Вона радісно всміхнулась і підняла свою ліву ніжку, пропонуючи зробити з нею те ж саме.

Цього разу він стягував панчоху повільніше, ступню цілував ретельніше, а пальчикам приділив удвічі більше уваги. Після чого, вервечкою легеньких поцілунків, рушив угору до коліна, а звідти, вздовж внутрішнього боку стегна — до звабливої щілинки між її ногами.

Маріка відхилилася назад і сперлася руками на ліжко. Кейт припав губами до її ніжного лона і з насолодою став пестити його, раз по раз відволікаючись для того, щоб поцілувати стегна та животик. Маріка тихо стогнала і щось нерозбірливо бурмотіла. Невдовзі вона опустилась на лікті, а потім зовсім лягла і взялася куйовдити Кейтове волосся, міцніше притискаючи його до себе.

За кілька хвилин Кейт підвів голову і подивився на Маріку, в її оповиті млосною поволокою очі. Тепер у них не було ні страху, ні невпевненості, ні напруження, а була лише пристрасть і жага нових пестощів. Вона ще не знала чоловіків, проте була досвідчена в коханні — а він почав саме з того, до чого вона звикла. І з ним це було нітрохи не гірше, ніж з Алісою…

— Кейте, любий, — промовила Маріка, важко переводячи подих. — Ти просто чудо… Ходи до мене.

Вона забралася з ногами на ліжко й лягла на подушки, зазивно дивлячись на нього. Кейт негайно приєднався до неї, вони міцно обнялись і поцілувалися.

— Я хочу тебе, Кейте, — прошептала Маріка. — Візьми мене… по-справжньому, по-чоловічому.

— Тобі може бути боляче, — попередив він, потираючись щокою об її щоку.

— Знаю… стерплю.

— Першого разу тобі може не сподобатися.

— Так, я чула. Мені казали. Але я… я вірю, що з тобою буде добре… А якщо ні, то не біда. Мені вже було добре з тобою… Просто будь зі мною ніжний, будь лагідний…

Кейт був з Марікою дуже ніжним, був з нею дуже лагідним. Їй таки стало боляче, вона навіть скрикнула. Та невдовзі він змусив її забути про цей швидкоплинний біль, який безслідно розчинився в бурхливому вирі насолоди. Весь світ довкола Маріки ніби зник, поринув у небуття, і залишилися тільки вони з Кейтом — а також пристрасть, що сповнювала кожну часточку їхнього єства.

Маріка знову почала скрикувати — вже не від болю, а від безмежного захвату. І насамкінець, коли її цілком поглинула хвиля нечуваного щастя, лише відсутність сил завадила їй закричати на повен голос…

Потім вони довго лежали, обійнявшись. Маріка горнулася до його грудей, а Кейт, зарившись лицем у її розкішне золотаве волосся, думав про те, що задля таких миттєвостей варто ризикнути життям. За останні десять років він пізнав багатьох дівчат, зокрема й власну сестру, але з жодною з них йому не було так добре. І річ не в тому, що Маріка була якоюсь особливою в ліжку, адже кожна жінка по-своєму особлива та неповторна. Просто Кейт любив її, любив щиро й самовіддано, без будь-яких сумнівів і застережень, любив дужче, ніж навіть самого себе. А справжня любов перетворює близькість на священне таїнство…

Нарешті Маріка підняла до нього своє обличчя. Її очі сяяли, як дві зорі.

— Ах, Кейте! З тобою мені так… так… — вона не змогла знайти належного слова. — Це найкраща ніч у моєму житті.

— У моєму також, — відповів він, ніжно поцілувавши її. — Я щасливий, Маріко, і ні про що не шкодую. Хай навіть завтра я помру…

Зненацька Маріка відкинулась на подушку й тихенько розсміялася.

— Кейте, любий, коханий, пробач. Не турбуйся, мій брат не стане вбивати тебе.

— Тобто, — промовив він, нітрохи не образившись, а почуваючи лише величезну полегкість, — ти розіграла мене?

— Аж ніяк. Це був не розіграш, а перевірка. Я хотіла знати, чи справді ти кохаєш мене.

— Ти говорила, що не жартуєш…

Вона серйозно подивилася на нього.

— І я не жартувала. Тільки тобі йшлося не про життя чи смерть, а про життя зі мною чи без мене. Якби ти відмовився, я б не пішла за тебе. — Маріка мерзлякувато пощулилася на одну цю думку. — Я б відпустила тебе до Джейн, ми б вигадали якусь переконливу історію… Але ти витримав перевірку, ти довів своє кохання до мене. Ну, і я також довела, що кохаю тебе, бо віддалася тобі до весілля.

— А ми точно одружимося? Твій брат поступиться?

— Він уже поступився. Старшини нашого роду вирішили, що мій шлюб з тобою принесе користь усім Конорам. А Стен погодився з ними.

Кейт відчув, як на радощах його серце буквально застрибало в грудях.

— Правда?

— Чесне слово. Це вже вирішено остаточно. Тож усе гаразд… Ну, хіба що завтра Стен відлупцює тебе, що переспав зі мною до весілля. — Маріка лукаво всміхнулася. — Але не бійся, він тебе не скалічить. Просто надає по шиї.

Він знову пригорнув її до себе.

— Ну й нехай надає. Я це заслужив… Головне — ми будемо разом. Завжди, все життя.

— Так, любий. І ніщо нас не розлучить. Ніхто не встане