Читати книгу - "Гаррі Поттер і напівкровний принц"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але Снейп не зважав на його белькотання.
— Очевидно, я тебе, Поттер, недооцінив, — сказав він тихо. — Хто міг би подумати, що ти знаєш такі темні чари? Хто тебе навчив?
— Я… прочитав.
— Де?
— У… бібліотечній книжці, — на ходу вигадував Гаррі. — Не пам’ятаю, як нази…
— Брешеш, — урвав його Снейп. У Гаррі пересохло в роті. Він знав, що зараз зробить Снейп, і він не зможе йому перешкодити…
Туалет немовби замерехтів перед його очима; він силкувався заблокувати свої думки, та, попри всі намагання, примірник «Прогресивної методики зіллєваріння» Напівкровного Принца сповільна таки виринув у його свідомості…
І ось він знову дивився на Снейпа посеред цього розтрощеного й затопленого туалету. Дивився в Снейпові чорні, як ніч, очі, без надії сподіваючись, що він не побачив того, чого він так боявся, однак…
— Принеси мені свою сумку, — шовковим голосом звелів Снейп, — і всі свої підручники. Усі Принеси сюди. Негайно!
Не було сенсу сперечатися. Гаррі розвернувся й побрьохав з туалету. Вийшовши в коридор, кинувся бігти до ґрифіндорської вежі. Більшість учнів рухалися в протилежний бік; вони витріщалися на нього, захлюпаного водою й кров’ю, щось питали, але він не відповідав.
Він був ошелешений; мав таке відчуття, ніби улюблена домашня тваринка раптом оскаженіла. Що собі думав Принц, записуючи в підручник таке закляття? І що буде, коли його побачить Снейп? Чи скаже він Слизорогові… (Гаррі аж у животі замлоїло)… як саме Гаррі цілісінький рік досягав таких чудових результатів? Чи він конфіскує і знищить книжку, завдяки якій Гаррі стільки всього на вчився… книжку, яка стала своєрідним наставником і приятелем? Так не повинно статися… Гаррі не міг би цього дозволити…
— Де ти був?… Чому увесь мокрий?… Це кров?
Рон стояв угорі на сходах, очманіло дивлячись на Гаррі.
— Дай мені свій підручник, — важко дихав Гаррі. — Підручник з настійок. Швидко… давай…
— А що з Напівкровним?…
— Поясню потім!
Рон витяг з сумки «Прогресивну методику зіллєваріння» і віддав Гаррі; той помчав далі, у вітальню. Там схопив свою шкільну сумку, не звертаючи уваги на здивовані погляди кількох учнів, які вже повернулися з вечері, ви стрибнув крізь отвір за портретом і помчав коридором на восьмому поверсі.
Різко загальмував біля гобелена з танцюючими тролями, заплющив очі й рушив далі.
«Мені потрібне місце, щоб заховати книгу… мені потрібне місце, щоб заховати книгу… мені потрібне місце, щоб заховати книгу…»
Тричі він пройшов уздовж порожньої стіни. Коли розплющив очі, то нарешті побачив двері в кімнату на вимогу. Гаррі рвучко їх відчинив, заскочив досередини й хряснув за собою дверима.
Йому перехопило дух. Попри метушню, паніку, попри страх від того, що його чекає в туалеті, Гаррі не міг стримати свого захвату побаченим. Він стояв у приміщенні за вбільшки як величезний собор, з височенних вікон якого струменіло світло, осяваючи справжнісіньке містечко з вежами й мурами, вибудоване, як здогадався Гаррі, з різних речей, що їх тут переховували численні покоління вихованців Гоґвортсу. Там були вулички й провулки, оточені хиткими стосами поламаних і понищених меблів, чи то схованих тут, щоб знищити сліди невдало виконаних чарів, чи викинутих сюди прибиральниками-ельфами. Там були тисячі книжок — або заборонених, або крадених. Були крилаті рогатки й ікласті літальні тарілки, деякі й досі мляво ширяли над горами заборонених предметів; там були надщерблені пляшечки з загуслими настійками, капелюхи, коштовності, мантії; було щось схоже на шкаралупи драконячих яєць, закорковані пляшки, в яких і досі щось зловісно булькотіло, кілька іржавих мечів і важка закривавлена сокира.
Гаррі забіг в один з багатьох переходів між усіма цими захованими скарбами. Завернув направо біля величезного опудала троля, пробіг ще трохи, тоді повернув ліворуч біля поламаної щезальної шафи, у якій торік загубився Монтеґю, й нарешті зупинився біля іншої величезної шафи, вкритої пухирями, очевидно, від кислоти. Відчинив рипучі дверцята — шафу використовували як схованку для клітки з істотою, що давно вже здохла: її кістяк мав п’ять лап. Гаррі запхав підручник Напівкровного Принца ззаду за клітку й зачинив дверцята. Затримався на мить, відчуваючи, як несамовито калатає серце, й обвів поглядом увесь цей непотріб… чи знайде він це місце серед такого мотлоху? Схопив з якогось ящика пощерблене погруддя бридкого старого чаклуна, поставив його на шафу, в якій щойно заховав книжку, почепив на голову погруддю, щоб було прикметніше, стару запорошену перуку й якусь потьмянілу тіару, а тоді притьмом помчав назад провулочками, захаращеними прихованим від чужих очей мотлохом, підбіг до дверей, вискочив у коридор, грюкнувши, зачинив за собою двері, й ті негайно знову злилися з суцільною кам’яною стіною.
Гаррі помчав прямо до туалету поверхом нижче, запихаючи по дорозі в сумку Ронову «Прогресивну методику зіллєваріння».
За хвилину він уже стояв перед Снейпом, котрий мовчки простяг руку до сумки. Гаррі, важко дихаючи й відчуваю чи, як пече в грудях, віддав її й чекав.
Снейп по одному витягував підручники й оглядав. Останнім залишився підручник настійок, і він дуже уважно його переглянув, перш ніж заговорити.
— Поттер, це твій підручник «Прогресивної методики зіллєваріння»?
— Так, — відповів Гаррі, усе ще важко дихаючи.
— Ти в цьому впевнений, Поттер?
— Так, — трохи виклично підтвердив Гаррі.
— Ти купив цю «Прогресивну методику зіллєваріння» в книгарні «Флоріша й Блотса»?
— Так, — рішуче визнав Гаррі.
— Тоді чому, — запитав Снейп, — зсередини на палітурці написано «Руні Ввазусруні»?
Серце в Гаррі на мить зупинилося.
— Це моє прізвисько, — відповів він.
— Твоє прізвисько, — повторив Снейп. —Так… мене так прозвали друзі, — уточнив Гаррі.
— Я розумію, що таке прізвисько, — сказав Снейп. Його холодні чорні очі знову почали свердлити Гаррі, але він намагався в них не дивитися. Закрий свій мозок… закрий свій мозок… але ж він так і не навчився цього робити…
— Знаєш, що я думаю, Поттер? — дуже спокійно запитав Снейп. — Я думаю, що ти брехун і шахрай, і що ти заслуговуєш відбувати в мене покарання щосуботи аж до кінця семестру. А ти що думаєш, Поттер?
— Я… я з цим не погоджуюся, пане професоре, — відповів Гаррі, і далі уникаючи Снейпових очей.
— Побачимо, що ти скажеш після покарань, — сказав Снейп. — О десятій ранку в суботу, Поттер. У моєму кабінеті.
—
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і напівкровний принц», після закриття браузера.