Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

«За пустий стіл гостей не саджають»

-Щось, Степаніє, боязко мені!

-А тобі чого?

-А якщо закуски не вистачить?

-Я ж сказала, не парься! З банкетом я передумала, зробимо фуршет. Пиво, раки, рибка. Все! У мене і так нерви, щоб ще про їжу морочитися. Фуршет - ідеальний варіант.

-Зганьбитися хочеш? - злетіла Лукерія, - тобі ганьба і мені ганьба!

-Лукеріє, в наш час так заведено. Я ж їх на серйозну розмову покликала, а не набивати шлунки.

-Перш любих балачок  - гостю піднеси! Наречених підготувати треба, а не твоїм кислим квасом опаювати!

-Ну посуди сама. Адже, в нас навіть холодильника немає, де все це зберігати? Потім, це ж і мені спокуса, якщо ти наготуєш смачненького! Сама казала м'ясо не можна, пам'ятаєш, ні?

-Можем без м'яса. Рибки, грибочків, млинців! - прохала охоронниця, - сором, перші гості до хати, а в нас голо на столі!

-Я купила достатньо закусок.

-Та там кіт наплакав! Одним горобцем десять ротів не наситиш! - сипала приказками Лукерія.

-Я до магазину більше не поїду!

-А мені і не треба! Я своїми силами можу! Сили вдосталь!

-Лукеріє, ти як хочеш, а я спати. Завтра в мене день нервовий, вечір, то взагалі страх! Хочеш – готуй свої різносоли, але на мене не розраховуй!

-Тиць, моя радість! Та коли я просила?! – пирхнула охоронниця.

«Вчора не доженеш, а від завтра не втечеш»

Ніч дарувала міцний сон без сновидінь, незважаючи на всю тривогу. Прокинувшись, Стьопка подумала, як би це не виявилося затишшям перед бурею…

Вчорашні думки повернулися, принісши із собою страх і погане передчуття. Вона сама не розуміла чого більше боїться, бійки, недовіри з боку наречених-людей чи чогось, до чого виявиться не готовою?

З раннього ранку «повалили» привітання, які трохи відволікли від похмурих думок. Дзвонили батьки, подруги та численні приятелі з минулого. На якийсь час Степанія відчула тугу за тим життям, у якому було все просто і зрозуміло... Де не було класних мужиків, від яких текли мізки. Не було балакучого дому, перевертнів, Міті… «Хоча, ні, в минулому житті було пусто і холодно…»

Перший подарунок-сюрприз припав від охоронців. Неймовірний, шалений, просто офигеньский подарунок! Степанія якраз спускалася вниз після телефонних розмов, ще нога була на останній сходинці, як затріщали тріскачки, заволала дудка і Єгорич із Лукерією у два голоси дружно і заливисто заспівали:

-Мно-гая лі-та…

Від несподіванки Степаня застигла, рота долонею прикрила, а тим часом їй на зустріч викотився столик на коліщатках з величезним короваєм на ньому!

-Мно-гая лі-та…

Триярусний, прикрашений з боків трояндочками, листочками, гілочками з тіста. На самому версі, теж із тіста, красувалася лебідка, а ярусом нижче, сім лебедів, що, задерши голову, дивилися вгору.

-Яка чарівність, - Стьопка обійшла навколо столика з іменинним короваєм, розглядаючи творіння Лукерії, - гарніший за весільний… Рідні мої, дякую, таке чудове привітання!

-Легких днів, панночко, лебідко ви наша! - народна музична творчість обірвалася і пробасив Єгорич.

-Щастя, здоров'я, думок вірних, - підхопила Лукерія. По волоссю ніжно провела Кропивка, а Конопатка підхопив і закружляв, висловлюючи свої емоції.

-Дякую, дякую, мої любі! - засміялася Степанія, втерши сльозу, - не чекала... зворушили до сліз...

-Ради догодити, - заспівала Лукерія, - просимо до вбиральні, дар прийняти!

-Який дар? Хіба це, - вона показала на коровай, - не подарунок?

-Коровай короваєм, дар окремо! Давай, заходь!

-Та я ж не купила нічого для санвузла, який подарунок? - пробелькотіла господиня.

-Йди, не томи! - поквапила охоронниця, - звелись від переживань вже.

«Не такий дорогий подарунок, як дорога любов»

Свирянка відчинила двері в майбутню ванну кімнату і застигла з відкритим ротом. Диво дивне, кімната була повністю укомплектована! Унітаз, ванна, умивальник та навіть шафа з рушниками. Все чисто із дерева…

-Очам своїм не вірю, як?!

Такого унітазу Стьопка навіть у музеї не бачила! Обладнаний у стилі крісла з підлокітниками та з вмонтованою розписною керамічною вазою. Збоку унітаза-крісла бовтався канатик, з віслюлькою, за яку треба було смикнути, щоб змити. Поруч стояв такий самий унітаз, але вдвічі менший.

-Це для маляток, Єгорич наперед подбав, - прокоментувала Лукерія.

Степанида, не в змозі, що-небудь відповісти, мовчки дивилася, втративши здатність говорити.

Ванна була цілком із дерева, відполірованого до блиску, без сучка, без задирки, зроблена за принципом ваганів. З вигнутими бортиками та поличкою для купального приладдя. Сповнена теплої води, трохи паруючи.