Читати книгу - "Королівство шахраїв"

Шуанці й керчинці ще трохи потинялися туди-сюди, поки делегація Шу Хану нарешті не всілася. Решта натовпу аж потріскувала від пересудів і допитливих поглядів. Люди здебільшого не знали, скільки вартував Кувей, і лише чули плітки про наркотик, відомий як юрда парем, тож їм залишалося тільки дивуватися, чому шуанський хлопчина залучив до гри таких поважних покупців. Кілька крамарів, які сіли на передніх лавах із наміром запропонувати свою ціну, здвигнули плечима і спантеличено похитали головами. Було зрозуміло, що ця гра не для пересічних гравців.

Церковні дзвони стали вибивати третю годину одразу після годинника на вежі «Ґельдреннера». Запала тиша. Торговельна Рада зібралася на сцені. І тоді Інеж побачила, як повернулася кожна голова в залі. Величезні подвійні двері відчинилися, й досередини зайшов Кувей Юл-Бо в супроводі Каза, Матаяса й озброєного ескорту міської варти. Матаяс був убраний у простий одяг торговця, але йому все одно вдавалося нагадувати своїм виглядом солдата на параді. Каз зі своїм синцем під оком і розбитою губою мав іще менш поважний вигляд, ніж завжди, попри строгий крій свого чорного костюма.

Негайно здійнявся крик. Важко було сказати, хто галасував найбільше. Найрозшукуваніші злочинці в місті розгулювали центральним проходом Церкви Бартеру. Щойно помітивши Каза, Десятицентові Леви, що вишикувалися вздовж собору, засвистіли. Тієї ж миті Матаяса впізнали його побратими-дрюскелле і взялися вигукувати, як припустила Інеж, фієрданські прокльони.

Святість аукціону захищатиме Каза та Матаяса, проте лише до тієї миті, коли пролунає фінальний удар молотка. Хай там як, але жоден із них не здавався хоч трохи занепокоєним. Хлопці йшли, випроставши спини й дивлячись прямо перед собою, а Кувей був надійно затиснутий між ними.

Він сам просувався вперед не так вдало. Шуанці знову і знову викрикували те саме слово: «Шеяо, шеяо», — і, хай би що це означало, з кожним вигуком Кувей наче скручувався щільніше.

Міський аукціонер наблизився до підвищення й зайняв своє місце на подіумі біля вівтаря. Це був Джеллен Радмейкер, один з інвесторів, яких вони запросили на сміховинну Джасперову презентацію нафтових ф’ючерсів. Спостерігаючи за ним на Казове прохання, Інеж дізналася, що це надзвичайно чесний і набожний чоловік, який не мав родини, крім такої ж вірянки-сестри, яка проводила свої дні, миючи підлоги громадських будівель на славу Ґхезену. Джеллен був блідий, мав пучкуваті оранжеві брови і згорблену поставу, через що нагадував велетенську креветку.

Інеж оглянула хвилясті шпилі собору й дахи нефів у пальцях, що стирчали з Ґхезенової долоні. Патруля на даху досі не було. Це майже ображало. Утім, можливо, Пекка Роллінз і Ян Ван Ек запланували для неї дещо інше.

Радмейкер тричі, розлючено замазуючись, ударив своїм молотком.

— Тут буде порядок, — проревів він. Лемент у залі стих до невдоволеного бурмотіння.

Кувей, Каз і Матаяс зійшли на сцену й зайняли свої місця на подіумі; хлопці частково загородили від чужих поглядів шуанця, який досі тремтів.

Радмейкер дочекався цілковитої тиші й лише тоді почав зачитувати вголос правила аукціону, а також умови запропонованого Кувеєм контракту. Що він відчував, бувши так близько до призу, якого так довго прагнув? Вираз його обличчя був самовдоволеним і нетерплячим. «Він уже вираховує наступний крок», — здогадалася Інеж. Допоки равканці не висунуть переможну пропозицію, — та й як би вони змогли, адже війна неабияк спорожнила їхню скарбницю, — Ван Ек вважатиме, що отримає бажане: розкриття на цілий світ секрету юрди парем. Ціна на юрду підскочить до неймовірних висот, і зі своїм таємним особистим майном та інвестиціями до Асоціації юрди, якою керує Йоганнус Рітвельд, він стане таким заможним, що і мріяти про це не міг.

Радмейкер помахав університетському медикові, чоловікові з блискучою лисою головою. Той виміряв пульс Кувея та його зріст, послухав легені, перевірив язик і зуби. Це була химерна вистава, тривожно схожа на спогади Інеж про те, як Цьоця Гелін обмацувала й щупала її на палубі корабля работорговців.

Медик упорався й закрив свою сумку.

— Будь ласка, зробіть свою заяву, — попросив Радмейкер.

— Хлопець цілком здоровий.

Аукціоніст повернувся до Кувея.

— Чи погоджуєтеся ви з власної волі залишатися вірним правилам аукціону та його результатам?

Якщо Кувей відповів щось, Інеж цього не почула.

— Голосніше, хлопче.

Кувей спробував ще раз:

— Я погоджуюся.

— Тоді візьмемося до справи. — Медик зійшов зі сцени, і Радмейкер знову опустив свій молоток.

— Кувей Юл-Бо з власної волі погодився на це провадження й цією згодою пропонує свої послуги за чесну ціну, як було скеровано Ґхезеновою рукою. Усі пропозиції приймаються в крюґе. Претенденти проінструктовані, що мають зберігати мовчання, коли не оголошують свою ціну. Будь-яке втручання в перебіг аукціону та будь-яка недобросовісна ставка будуть каратися з усією суворістю керчинського закону. Стартова ціна — мільйон крюґе. — Аукціоніст помовчав. — Іменем Ґхезена оголошую аукціон відкритим.

І тоді це сталося: усі залементували, вигукуючи числа, за якими Інеж ледве встигала, ціна поповзла вгору, і Радмейкер гупав молотком, приймаючи кожну ставку та відповідаючи на пропозиції уривчастими ударами.

— П’ять мільйонів крюґе, — вигукнув шуанський посол.

— П’ять мільйонів, — повторив Радмейкер. — Чи отримаю я шість?

— Шість, — протистояли фієрданці.

Радмейкерів гавкіт рикошетом відбивався від стін собору, наче револьверні постріли. Штурмгонд чекав, дозволяючи фієрданцям і шуанцям обмінюватися ставками; час від часу новоземська делегація підвищувала ціну на обачнішу суму, намагаючись уповільнити рушійну силу торгів. Каельці мовчки сиділи на своїх лавах, спостерігаючи за перебігом аукціону. Інеж замислилася, як багато їм відомо і чи вони не хочуть, чи просто не можуть поторгуватися.

Люди вже зводилися на ноги, не в змозі більше сидіти на своїх місцях. Днина була тепла, але здавалося, що заходи в соборі ще підігріли її. Інеж бачила, як люди обмахуються віялами, й навіть члени Торговельної Ради, що зібралися, наче сороки в жюрі, почали витирати чоло.

Коли ціна сягнула сорока мільйонів крюґе, Штурмгонд нарешті підвів руку.

— П’ятдесят мільйонів крюґе, — оголосив він. У Церкві Бартеру запала тиша.

Навіть Радмейкер замовк, і його кам’яні манери похитнулися, перш ніж йому вдалося повторити:

— П’ятдесят мільйонів крюґе від равканської делегації. — Члени Торговельної Ради зашепотілися, прикриваючись долонями, безперечно схвильовані комісійними, які ось-ось отримають із ціни за Кувея.

— Чи чую я інші пропозиції? — перепитав Радмейкер.

Шуанці радилися. Фієрданці теж, хоча це більше нагадувало сварку, ніж переговори. Новоземці, вочевидь, чекали, що буде далі.

— Шістдесят мільйонів крюґе, — заявили шуанці.

Перебивають ставку на десять мільйонів. Як