Читати книгу - "Cьоме пророцтво Семіраміди"

— Мені не повилазило! Щойно, щойно я бачив його у сфері.

— Але як?

— Напевно він зняв на мить окуляри і я його вловив, тепер він знову їх одягнув, тому ми його не бачимо, — репетував Срібний, — Знайди його, ліквідуй, скинь на землю негайно!!!

— Заспокойтесь, без Сувою він нічого не вдіє. Він не становить ніякої небезпеки.

— Він міг прихопити ксерокопію сувою з Дерева пізнання Добра і Зла. Якщо він втрапив сюди, значить в Раю він вже побував.

— Але ж Ви знаєте, що ксерокопії не редагуються. Зміст можна змінити лише в оригінальному Сувої.

Срібний опанував себе, але голос його ще тремтів:

— Севен, він не повинен увійти в лабораторію. Ти зрозуміла?

Севен хитнула головою.

— Можете проходити. — дозволила металічка, — блакиті ваших очей достатньо для перетину кордону.

Нік розгублено рушив довгим коридором кольору сталі, намагаючись нічим не виказати, що тут вперше.

Та рішення машини-охоронця змусило його замислитись.

Невже він бував в Місці Сили раніше? Але коли, за яких обставин? Він не пригадував. Швидше за все машину ввела в оману ця незбагненна фраза, яка супроводжувала його повсюди і виявилась гаслом. Але як тоді пояснити позитивний результат сканування зіниць?

Всередині Місце Сили виявилось більшим, ніж зовні.

Картини, що відкривались очам, атмосфера, все довкола раптом почали здаватися знайомими.

Але цього бути не могло. Він знав, що досі ніколи не відвідував цього місця.

Час ішов, Нік рухався, а коридори все тягнулися вперед і вперед.

«Треба йти швидше, — сказав він сам до себе, — раптом з’ясується, що я не той за кого мене мають і клятій машині накажуть розшукати і знищити мене»…

…Байкер загальмував перед самісіньким його носом. Перш ніж Нік оговтався — відчув як невідомий, з голови до ніг зодягнений у чорне спорядження ударив його в ліве плече, хоча цілився в голову. Це Нік зрозумів одразу, якби він вчасно не вивернувся все скінчилося б вкрай сумно. Отже, його намагалися відключити.

Нік відбив ще кілька нападів і пішов у наступ. Двобій тривав довго, суперник виявився сильний, до того ж, на відміну від нього, зодягнений як для бою. Нарешті Ніку вдалося зірвати з голови ворога шолом. З-під нього посипалось густе золотисте волосся, а потім з’явились прекрасні люті очі.

Нік вивернувся і вхопив нападницю за шию — під пальцями замість пульсу відчув міцну арматуру. Це його спантеличило. Проте, він не відступав, а лише міцніше притис ворога. Незнайомка відключилась і повисла у нього на руках, з її потилиці викотилась стальна клавіша. Нік миттю підхопив її і завбачливо запхав у кишеню і лише потім втямив, що бився з роботом.

Востаннє озирнувшись на свого нерухомого ворога, він рушив вперед.

Важко сказати скільки тривали його мандри, але врешті він натрапив на невеличкі двері, з яких пробивалося світло і, не замислюючись, штовхнув їх ногою.

…Незнайомець сидів на стільці інкрустованому сапфірами, великими непідробними… І Нік застиг у цілковитій розгубленості.

— ТИ?

— Я знав, що ти прийдеш, — відповів срібний голос. — Бачу моїм помічники не вдалося з тобою впоратися.

— Я шукав тебе всюди, але аж ніяк не чекав побачити тут. Що ти тут робиш? — вигукнув Нік.

— Раніше ти був більш здогадливим, брате, — розсміявся співрозмовник, — Я — Срібний.

Думки закрутились у Ніковій голові, раптом в мозок хлинула така лавина інформації, що він мало не отетерів.

…Інформація про його попередні втілення, цілі, втрати, ворогів. Донедавна все це було приховано від нього, витиснуто на задвірки підсвідомості, а тепер — безперешкодно проникло в розум, стало частиною його пам’яті і викликало небувалу агресію.

— А щоб тобі, — вилаявся Нік і стис кулаки, — Срібний — це Я. Ти — лише один з Ангелів.

— Так було раніше. Доки ти не вступив у протиборство з Абсолютом. — проспівав срібний голос у відповідь, — Відтоді намісництво дісталося двом Вершникам. Але Вершників не може бути двоє. Намісник завжди тригловий і шестирукий.

Нік підняв посох і спробував поцілити ним у людину на троні, але рука його напівзігнутою застигла в повітрі.

— Тільки без дурниць, Ніку. — мовив Рен, — Ти ще не все зрозумів. В цій лабораторії все влаштовано так, що імпульси твоїх думок, надходять одночасно і в мій мозок. Тому тобі ніколи не знищити мене.

…Але ж і його думки безперешкодно надходять в мій мозок. — подумав Нік, — треба цим скористатися. Що ж це за місце, біс забирай? Місце, де могутність кожного зростає в стократ. Зрозуміло, спасибі. Хто це сказав? А, це уривки твоїх думок, Рене. Моїх, брате.

— Як тобі вдалося так надовго обеззброїти мене?

— Насправді я гадки не мав, що ти нічого не пам’ятаєш.

— Блазень.

— Не я, а Абсолют позбавив тебе намісництва.

— Це все твої інтриги.

— Аякже! Буцімто не ти намовив Адама і Єву поглинути ксерокопію Священного Сувою після чого вони стали носіями знань, — скривився Срібний.

— Безпідставне звинувачення, я повідомив їм лише сухі факти.

— Ти наплював на правила ієрархії. Заради кого? Заради тих іграшок?

— Бачу ти не зрозумів. Я граю за своїми правилами. Що ж до тих двох, я казав їм утримуватися від контакту із зовнішнім світом. Саме відступ від цього правила згубив їх, а не знання з Сувою.

Срібний саркастично усміхнувся:

— Ха-ха-ха. Я тебе розчарую. Вони нічого не довідались. Щоб дізнатись про