Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

113. Вищі суди також посилалися на численні свідчення, дані в справі Ґ. Однак Суд зазначає, що при цьому не зроблено жодного зауваження щодо встановленого судом нижчої інстанції факту, що деякі з цих свідчень сфабрикувала поліція ...

114. Суд робить висновок, що, приймаючи як «вирішальні докази» ... самообмовні свідчення обвинувачених, національні суди вирішили просто промовчати, коли йшлося про низку серйозних порушень закону, помічених судом нижчої інстанції, та про деякі фундаментальні питання — такі, наприклад, як те, що обвинувачений мав алібі на той час, коли, як припускали, було вчинене вбивство. Суд не зміг знайти жодного пояснення для такого упущення в рішеннях судів, а уряд теж не надав жодного роз’яснення у цьому зв’язку.

115. У світлі викладених вище зауважень і з врахуванням провадження в цілому, Суд вважає, що національні суди не навели достатніх підстав для засудження Ґ. і, отже, не задовольнили критеріїв справедливості, як того вимагає стаття 6 Конвенції.

116. Суд нагадує свій висновок про те, що процес у справі Ґ. безпосередньо зачіпав власні права заявника . Він робить висновок, що засудження Ґ., зважаючи на брак достатніх мотивів, обов’язково порушило право заявника на справедливий судовий розгляд.

«Сєрґей Золотухін проти Росії» (Sergey Zolotukhin v Russia) [GC], 14939/03, 10 лютого 2009 року.

70. Корпус прецедентної практики, накопиченої Судом при застосуванні статті 4 Протоколу № 7, свідчить про наявність кількох підходів до розв’язання питання про те, чи були правопорушення, за які заявника піддано судовому переслідуванню, тими ж самими.

71. В основі першого підходу лежить «та ж сама поведінка» заявника, зокрема, незалежно від кваліфікації, право виділяє таку поведінку (idem factum), наприклад, у рішенні в справі «Ґрадінґер» ... попри різницю в означенні цих двох правопорушень, їхньому характері і меті, встановлено порушення статті 4 Протоколу № 7, бо в основу обох судових рішень покладено ту ж саму поведінку заявника...

72. Другий підхід виходить із того припущення, що поведінка підсудного, яка спричинила його переслідування в судовому порядку, хоч і є тією ж самою, але постулює можливість того, що та ж сама поведінка становить відразу кілька правопорушень (concours idéal d’infractions), які можуть бути предметом розгляду в окремих провадженнях... факти ... у справі «Олівейра» ... були типовим прикладом того, як одне й те ж діяння становить елементи складу різних правопорушень, тимчасом як стаття 4 Протоколу № 7 забороняє судити людей двічі за одне й те ж правопорушення. На думку Суду, хоча принципові належного здійснення правосуддя більшою мірою відповідало б ухвалення вироку щодо обох правопорушень одним і тим самим судом, у межах одного провадження, та обставина, що в відповідному випадку йшлося про два окремих провадження, не була вирішальною. Та обставина, що окремі правопорушення, навіть якщо сукупно вони були частиною одного протиправного діяння, були предметом провадження в різних судах, сама по собі не приводить до порушення статті 4 Протоколу № 7, а надто в тому разі, якщо призначені покарання не були поєднані в одному ...

73. Третій підхід наголошує на «основних елементах» кожного з двох правопорушень. У справі «Франц Фішер проти Австрії» (№ 37950/97...) Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 припускає можливість здійснення переслідування за низку правопорушень, які випливають із одного протиправного діяння (concours idéal d’infractions). Однак, оскільки цьому положенню суперечило б повторне віддання під суд або покарання заявника за правопорушення, що лише «номінально є різними», то Суд постановив, що в таких випадках він має додатково дослідити питання, чи не містять такі правопорушення однакові «ознаки складу» ...

78. Суд вважає, що наявність різних методів для з’ясування того, чи є правопорушення, за здійснення якого заявника піддали переслідуванню, тим самим правопорушенням, за яке він уже був раніше остаточно засуджений або виправданий, породжує правову невизначеність, що є несумісним з одним із основоположних прав — правом не бути підданим судовому переслідуванню двічі за одне й те ж саме правопорушення ...

79. Аналіз міжнародно-правових документів, що містять принцип non bis in idem, так чи так розкриває різноманітність використовуваних для нього формулювань. ... Відмінність між такими поняттями, як «ті самі діяння» або «та ж сама фактологічна база» («mêmes faits»), з одного боку, і поняттям «[те ж саме] правопорушення» («[même] infraction») — з іншого, і Суд правосуддя Європейських Спільнот, і Міжамериканський суд з прав людини визнали важливим чинником на користь розроблення єдиного підходу, заснованого на тотожності змісту діянь, відкидаючи як нерелевантну правову кваліфікацію таких діянь. Доходячи такого висновку, обидва ці суди відзначали, що такий підхід був би на користь правопорушнику, який знатиме, що після того, як він був засуджений і відбув своє покарання або був виправданий, йому вже не слід побоюватися якогось переслідування за те саме діяння ...

80. Суд вважає, що використання слова «правопорушення» в тексті статті 4 Протоколу № 7, не може виправдовувати застосування обмежувальнішого підходу...

81. Суд також відзначає, що підхід, при якому наголос роблять тільки на правовій кваліфікації кожного з двох правопорушень, занадто утискає права людини, бо якщо Суд обмежиться встановленням того факту, що особу піддали судовому переслідуванню за злочини, які мають самостійну правову кваліфікацію, то неминуче ризикуватиме послабити гарантії, закріплені в статті 4 Протоколу № 7, а не сприятиме їхньому практичному змісту та ефективності, як того вимагає Конвенція...

82. Відповідно, Суд дотримується думки, що статтю 4 Протоколу № 7 слід розуміти як заборону на переслідування або віддання до суду за друге «правопорушення» остільки, оскільки воно виникає з тотожних фактів або фактів, які по суті є однаковими.

83. Гарантія, закріплена в статті 4