Читати книгу - "Шалена жінка та бос-недоумок, Маріанна Аріна"

***

Кейт заклякла від жаху, а до свідомості поступово почало доходити те, що відбувається. Погляд зупинився на флаконі у руках Лексі. Так, вона розуміла, що треба втікати, хоча б відстрибнути подалі чи зробити хоч щось. Але взагалі не могла поворухнутись. Тіло відмовлялося слухатись.

Страх крижаною хвилею прокотився вздовж хребта. І Кейт забула, як дихати. Ще кілька секунд і отруйна рідина опиниться на її обличчі і тілі, і почне їх роз'їдати, завдаючи пекельного болю. Але все, що змогла зробити паралізована страхом Кейт, це інстинктивно трохи більше прикрити живіт.

Вона вже приготувалася до неминучого, але раптом побачила, як Лексі чомусь падає на землю. Судомний подих полегшення, трохи привів її до тями і свідомість просто механічно фіксувала, все що відбувається: зойк Сьюзі, істеричні крики Лексі, що борсалася на землі, грубе «Лежати!», від чоловіка, що її осідлав.

Шум навколо почав збільшуватись – з офісу повибігали колеги. Хтось викликав поліцію і швидку, хтось із переляком дивився на Лексі. Хто спитав Кейт чи все із нею добре. Але остаточно вона прийшла до тями, коли її різко розвернули за плечі.

В очах Чейза зараз було стільки емоцій і таких потужних, що вона і сама би перелякалася, якби не знала, що це все направлено не на неї.

– Кейт, люба, з тобою все гаразд? – Чейз обмацував і оглядав її. Обличчя, плечі, руки. – Щось болить?

Зрозумівши, що Кейт досі в шоці і від неї не домогтися жодного слова, Чейз рвучко обійняв її.

– Сьюзі, що тут трапилося? Швидко поясни!

Перелякана подруга, навпаки, не могла замовкнути ні на хвилину. Крізь ридання, зітхання, збиваючись зі змісту, вона все ж таки зуміла розповісти Чейзу все, що сталося.

Кейт із завмиранням серця спостерігала, як Чейза накриває хвиля люті. Від цього і в самої мороз по шкірі пробіг. Але боялася вона зараз не Чейза. Навпаки, за нього, бо в такому стані він міг зробити все що завгодно.

Мов прочитавши її думки, наступної митті він сіпнувся до Лексі, що лежала на землі. Але  на щастя не встиг до неї дістатись, тому що кілька чоловіків буквально повисли на ньому.

– Пустіть мене! Пустіть, я приб'ю цю суку! – ревів на все горло Чейз, струшуючи з себе своїх же співробітників.

– Тримайте його! Він же реально вб'є її. – зарепетував хтось із дівчат і ще кілька чоловіків метнулися до свого оскаженілого шефа.

Декілька чоловіків загородили йому дорогу, ще двоє, найбільш кремезних, намагалися скрутити руки, дівчата поруч благали його прийти до тями і зупинитися. Але втримати оскаженілого, сильного і досить великого чоловіка – було завданням не з легких. Чейз не чув нікого, а лють додала йому сили.

– Чейз, коханий, зупинись. – Перед ним з'явилася Кейт і поклала руки на груди. Вона говорила тихо, наче й голосом намагалася заспокоїти. – Зі мною все гаразд. Заспокойся, будь ласка. Нехай поліція та суд із нею розбираються. Я не хочу, щоб тебе посадили. Нашій дитині потрібен батько, а мені – коханий чоловік поруч, а не за ґратами.

Побачивши Кейт, Чейз завмер. Він дихав, як розлючений буйвол, серце шалено калатало, вуха ніби заклало ватою, тіло змокло від поту, а руки тремтіли від люті. Він дивився на Кейт, яка щось йому говорила і заспокійливо погладжувала його по грудях.

– Тихо, любий, тихо. Все добре. Мені та дитині вже нічого не загрожує. – Кейт підійшла ближче, продовжуючи пильно дивитися йому в очі. – Обійми мене будь ласка. Мені зараз це дуже потрібне.