Читати книгу - "Сказанка про Крижаного Звіра, Julia Shperova"

Цей, хоча б, дійсно схожий на кажана, промайнуло у думках Ніама. Він відмітив й цятку на лобі вампира - куди намагалися увігнати срібний кілок. Марна спроба. 

Останнім йшов вірний поплічник Душана і його відданий учень. Яромир Гмлисти. Ніам не бачив його до того, але знав, що цей юнак відомий за свої алхімічні досягнення. І йому кортіло з’ясувати, що ж він вміє. 

Яромир стояв трохи позаду свого вчителя, склонивши голову. Але коли він відчув холод, що принесла за собою поява Ніама на сходах замку, він не витримав й поглянув на новоприбулого. 

Ніам посміхнувся краєчком рота: 

- Зустріч гідна королів, панове. 

Його майбутні васали дивилися на нього з упередженням, інтересом, недовірою. 

- Раді бачити вас, володарю, у Боському палаці, - майстер Душан взяв слово. - Скажу від імені всього Кола, ми дуже сподіваємося почути вашу оповідь.

- Чекати на неї доведеться недовго. Проте, спершу невідкладні справи. 

Ніам простягнув руку вперед і насолодився обличчями вампирів, які нарешті зрозуміли чого саме він від них чекає. Жахливіше за всіх палали очі Мілослава, коли той цілував перстень Ніама, присягаючи йому на вірність. 

Ніам відправив Коло Вічної Ночі до Ашпилю. Він посміювався про себе, уявляючи як кровопивці налякають Лірхельма і його посіпак. Але вони дійсно були йому потрібні. 

Сам він направився до Віленбергу. Мав подивитися що ж там за магія така, яку Едасу не змогли приборкати. До того ж, мав він отримати літопис…якщо дістанеться його. Розколоти ковен тамтешніх магіків це не те саме, що трощити гмурів наче горіхи у залізних шкаралупах.

Він вирішив перетнути Гортмрат підземеллям, що колись сам допомагав будувати. Мратійські будови вразили його: самопересувні сані, що їздили  підземеллями вздовж й поперек, здавалися зручними, хоча його так звана армія з недолугих чортів, нізащо б не зрозуміла як ними керувати. Нічого, він створить таких воїнів, що підкорялися б одній тільки його думці.

Ніам саме відчинив прохід для чергового загону Едасу, що гнали хітніків до Склавіни, коли йому вказали на перекинутий догори дригом візочок. Ніаму довелося освітити печеру, щоб помітити їх. Два гмури і дві людини. Чорти одразу ж кинулися до них, й Ніам не був проти. Навіть їм потрібен харч. Хоча цих чотирьох на багатьох не вистачить. Він вказав на них пальцем й ті одразу ж покрилися льодяним шаром. 

- Приємного, - муркнув він собі під носа.

Він вже майже втратив інтерес до прибульців, коли зрозумів, що ті якимось чином вибралися з його крижаної пастки. Ніам спохмурнів. Він відчував, як від них засмерділо магією його матері.

Ніам кліпнув очима й світло пирснуло з них двома променями. Хітніки виявилися швидшими за Едасу, ті падали перекидаючись через чортів, що ломилися до обіду. Проте, прибульці не воліли стати ані обідом, ані вечерею. Вони збилися у коло й почали відбиватися, пробиваючи собі шлях до виходу.

Ніам вишкірився. Їм не дістатися виходу з підземелля. З того боку на них насувалися не менше сотні хітніків. До того ж, навіть якщо вони зможуть, надворі панувала завія. Вони просто не виживуть.

Ніам нахмурив брови. Замість чотирьох фігур, тепер він бачив три. Четвертого він помітив запізно. Той сховався за спинами інших й щось кликав. Ніам відчув той поклик навіть зі свого місця й тільки побачив, як хлоп’я прикликало коло вогню, що враз знищило пів його загону.

Якби в мене був час, я б тобою зайнявся, проте… Ніам підняв правицю й у ній з’явився лук. Підняв лівицю - а в ній вже затиснута стріла. Біла, холодна, невблаганна.

Він поцілив у хлоп’я. Той впав й не ворушився. Коло вогню зійшло нанівець. Ніам бачив, як інші підхопили тіло й кинулися на вихід.

- Отже ви вибрали смерть у обіймах холоду, - мовив він спроквола, проводжаючи втікачів поглядом.

Він повертався до Кіланкату злий. У Віленберзі не знайшлося й найменшого сліду ковену, хоча все місто просто пашіло магією. 

- Ховаються десь на видноті, - все повторював Ніам, але вдіяти нічого не міг. На кожному кроці все вказувало на близькість ковену, що зміг протистояти Раматру, відбити місто, але на тому й все. Він бачив знак ковену - коло з вписаним у нього