Читати книгу - "Синi етюди"

I Бергман знову почав довге оповiдання про те, як виноградарi коректно тримали себе в час громадянської вiйни, з якими вони зусиллями органiзовували виноградну кооперацiю i т. д. i т. п., i тому вiн нiяк не розумiє, чому його i його колег позбавили права голосу.

- Цим позбавленням,- сказав Бергман,- ми зовсiм розвалили кооперацiю, бо позбавлених осiб було виключено iз рядiв кооперацiї.

- Ви поiнформували б про це центр,- кинув, позiхаючи, Топченко.

- Як же! Iнформували,- сказав Бергман, витираючи пiт з чола. - Вiдношення до нас радянського уряду…

Виноградар став тут перелiчувати всiх вiдповiдальних осiб, що побували в Берестечку i що "так симпатично" ставилися до нього. А перелiчивши, пiдiйшов до одного iз головних питань.

- Ви тiльки подумайте,- сказав вiн.- За офiцiйними даними, скажiмо. Дагестанської республiки робiтник в Кизлярi дiстає 50 копiйок в день, в Дагестанi середня цiна 1 карбованець. А у нас по сiмнадцятирозряднiй сiтцi з спiввiдношенням 1:8 рiчнi робiтники по 1 розряду дiстають 18 карбованцiв. Це нормально? Як ви гадаєте?

- Нiчого я не гадаю,- сказав ревiзор, ще раз нарочито позiхнувши i зиркнувши на Лесю, що йшла, кудись мрiйливо поглядаючи своїми трохи гарячими вiд вина очима.Ви яснiш кажiть.

- Будь ласка! Я вас вже поiнформував про дагестанськi норми Слухайте нашi. Пiдрiзник у нас дiстає 2 карбованцi 48 коп. плюс 27% себто 67 коп. (начислення на всю зарплату складають: соцстрах - 16%, на утримання робочкома i ведення культроботи-5 1/2% утримання будинку вiдпочинку- 1%, стипендiяльний фонд- 1/2% будiвля нардому-?%, помешкання робочкому i утримання столу роботодателiв - 3 1/2% - всього 27%) - отже, 2 карб. 48 коп. плюс 67 коп.- 3.15. Купоросники, сапальники, терпiйники…

Виноградар не вгомонявся. А коли вiн пiдiйшов до довiйськових цiн i сказав, що пiдрiзник дiстав вiд нього "тiльки 1 карб.", Леся по вернулась до нього i кинула:

- До вiйни вiн дiставав 1 карб., тепер 2.48 (27% до рук його не попадає). Невже ви гадаєте, що це вже таке велике збiльшення, коли взяти на увагу, що курс довiйськового карбованця був вищий i ще революцiю саме для робiтникiв та селян i роблено?

- Справедливо! Цiлком справедливо,- заметушився виноградар.- Але увiйдiть i у наше становище.

Але лагiдна Леся на цей раз не захотiла "увiйти в становище" i подякувавши Бергмановi за iнформацiю, чемно вклонилася i пiшла з Топченком на дальнiй виноградник.

Пiвденне гаряче сонце почало вже падати, але ще стояла шалена спека. На небi жодної хмари, в повiтрi жодного хижака, наче вимерле все. Сипучi пiски дюнами посувалися праворуч, i в цьому безмежному степу не було їм нi кiнця, нi краю. I коли б не винограднi лози, що участками витикались то тут, то там, здавалося б, що це не надднiпрянський степ, а сама пустельна Сахара. Словом, далi йти не можна було, i тому ревiзор i Леся повернули до Днiпра. I, як тiльки вони ступили на високий берег, одразу повiяло холодком. I одразу ж розмову повернено було на вiдношення Валентина до своєї дружини.

- Це все-таки, їй-богу, домостроєм вiдгонить,- продовжував ревiзор, сiдаючи бiля Лесi, що вже, найшовши тiнь, вмостилась на береговiй травi.Як хочете, а я вас все-таки вважаю за iдеальну жiнку. Такi жiнки залишились тiльки на провiнцiї.

Леся розумiла, що Топченко просто говорить їй комплiменти, що Топченко, повернувшись до Харкова, забуде про неї i саме на другий день, i все-таки Леся з задоволенням слухала ревiзора, i все таки вона слухала б його без кiнця.

- Я, знаєте,- говорив далi Топченко, наче невзначай притискуючись плечем до Лесиного плеча,- я… власне, менi… нiколи не везе з жiнками! Ви, очевидно, хочете спитати, для чого це я говорю? Вiдповiдаю одверто: я заздрю вашому чоловiковi.

Леся знала, що ревiзор хоч, може, й не бреше, але у всякому разi "трохи" перебiльшує, i все-таки їй приємно було слухати його: хоч як там, а його, самоупевненого i нахабного, не можна рiвняти з Валентином, нiкчемним i справдi безпорадним провiнцiалом. Боже мiй, як Лесi боляче i неприємно дивитись сьогоднi на чоловiка! Так боляче, що вона з охотою ще випила б вина: вино ще бiльше затуманить голову i серце ще скорiш заб'ється.

Леся так i зробила: повертаючись до Бергмана, вона завiтала з ревiзором до одного iз виноградарiв i там випила ще одну пляшку вина. I Леся не помилилась: свiт тепер постав перед нею уже в надзвичайно прекрасних фарбах.

Але Леся помилилась, думаючи (а вона про це таки думала), що Валентин зустрiне її розгнiваними очима: ревнивий репортер, розгубившись остаточно i не знаючи, як вiн має припинити залицяння ревiзора до дружини, "з горя" напився i лежав в Бергмановому саду, як то кажуть, без нiг. Друга новина, якою зустрiв Лесю i Топченка виноградар, була та, що мовчазний Сiрко, залишившись сам, пiшов на пристань i вiдтiля моторкою поїхав додому.

- От тобi й маєш! - сказав Топченко.- Так багато чекали вiд пiкнiка, а вийшло, а вийшло, пробачте на словi, пшик. У вас на провiнцiї завжди так улаштовують пiкнiки?

Ревiзор говорив це ображеним голосом, але трохи сп'янiла Леся розумiла, що вiн дуже задоволений з такого фiналу i що кращого вiн i не бажав. Цi новини прийняла з задоволенням i Леся; i їй приємно було залишитись з ревiзором сам на сам на декiлька годин, але i вона це глибоко заховала бiля свого схвильованого серця.

- Ну, що ж,- сказав ревiзор,- нам залишається тiльки подякувати хазяїновi за гостиннiсть i йти на пристань… Коли тут пароплав буває?

- Може бути за годину, а може i за три! - вiдповiв Бергман.- Це залежить вiд Херсона.

- Коли так, то давайте помаленьку рушати. Я сьогоднi обов'язково мушу виїхати до Харкова.

IV

З Валентином була велика морока: вiн нiяк не мiг пiдвестися. Лаявся, щось бурмотiв i нiкого не пiзнавав. I тiльки за допомогою Бергмана його вдалося довести до пристанi. Там вiн лiг на траву i захропiв. За якийсь час вiн раптом прокинувся, заложив в рот два пальцi i, зробивши бiля себе калюжу, знову заснув.

- Як це противно! - сказала Леся, зиркнувши на чоловiка, i зробила гримасу незадоволення.

- Прекрасного малувато,- кинув Топченко i запропонував женщинi одiйти пiд тiнь дальшого дуба.

Вони вже сидiли бiля пристанi години пiвтори, а пароплава не видно було. Вони просидiли