Читати книгу - "Віддана босу за борги, Марк Логан"

Костянтин

Відчиняються. 

Як не дивно, відчиняються ворота, пропускаючи мене всередину. Хоча, можливо, Шрам все сам провернув, так і нічого не сказавши своєму господарю.

Вірна собацюра. Все-таки зумів знайти слабке місце у моїй охороні та втілити задумане. Не сам був, хтось допомагав. І мушу визнати, що діяли вони професійно: нікого не вбили й при цьому заручницю вивезли так, що мої бовдури навіть не відразу очухались. 

Ненавиджу! Як же я ненавиджу все оточення Дора! Кров закипає тільки від думки, як взагалі таке можливо. Чому, сука? Ну чому йому завжди дістається все краще, ніж мені? 

Виявляється, можливо. Він із самого початку не повинен був землю топтати. Мій батько на аборт його матері гроші дав. Мовляв, небажана дитина. А та гроші взяла і зникла. І народила його, і виховала, хоча, наскільки я знаю, ледь кінці з кінцями зводила. А все ж від дитини рідної не відмовилась. Бо любила сина свого. До останнього подиху любила. 

А моя мати? Моя мати таких турбот не знала. Завжди достаток був, ні в чому вона потреби не знала. І дитиною я був довгоочікуваною і запланованою. Але це не стало важливим фактором для материнської любові. І як не старався я ще змалечку завоювати її прихильність — все дарма. Спершу був просто спиногризом, якого вона спихала на няньок. Потім — просто спадкоємцем батькового бізнесу. Для цієї жінки я так і залишився чужим. 

І друг вірний Дороніну дістався. Мені таких, як Стас, людей зустріти не пощастило. Жодного довбаного разу я не побачив в очах ні в однієї людини такої ж відданості, з якою Мішустін на мого брата дивиться. 

І ще й прибутковий бізнес на додачу. Один інститут закінчив, за кордоном не навчався, маркетологів не мав. А за такий короткий термін зумів побудувати імперію! 

Жінки? Жінки — то не проблема, коли в тебе є гроші. І я в цьому переконався не раз. Але ж під Дороніна ледь не кожна прагнула лягти, і при цьому йому не треба було робити щось особливе чи навіть говорити, хто він такий. Він просто дивиться на них — і сучки течуть! І самі на нього залазять, як мавпи на дерево. 

А от мені завжди доводиться докладати зусиль, щоб та, яка сподобалась, опинилася у моєму ліжку. І не просто грала роль, а хотіла по-справжньому. І от що в ньому є такого, чого немає в мене? Адже я нічим не гірший! Там само слідкую за собою, тягаю залізо. Грошей і впливу маю не менше.

Тільки в нього все це може бути, у мене — ні. Скільки я не прагнув, ламав собі мізки, вкладав бабла — завжди плетусь позаду. 

Ненависть за горло стискає, дихаю рвано, наче не їхав, а пішки сюди прийшов. Залишаю авто посеред двору, не зачиняючи. Охорона у Дора така, що муха не пролетить і миша не проскочить. Спльовую зі злістю, і тут у нього краще, ніж у мене. Перед входом у дім, зупинившись, одягаю вже звичну для мене маску люблячого брата, який завжди готовий “допомогти”.