Читати книгу - "Сотня весіль та інші неприємності, Анні Кос"

Промениста брама з легкістю доправила нас просто в оранжерею. На вигляд усе було як завжди: ошатно, романтично, на віддалі гуляли парочки. Слава богу, місце нашої появи з усіх боків прикривалося буйною рослинністю і залишалося майже порожнім.

— Приємна зустріч! — Ральф, як завжди, був чарівний і безтурботний. — Бернард якраз чекає аудієнції у короля, аби обливати усіх брудом й розказувати про свій героїзм, а Мірабель веде ельфів сюди. Не висовуємося, а звук я злегка посилю, щоб не пропустити подробиці. — Він потіснив нас у тінь.

— Ваша високосте, давайте вже. 

— Та ставлю я полог, ставлю. Батьки нічого не помітять — приймуть за відлуння своєї власної сили.

Ельфійська маскувальна магія виявилася ніжною і бархатистою на дотик, злегка теплою, приємною. Треба буде все-таки знайти можливість подивитися цей загадковий священний гай — якщо там усе настільки затишне, то це ж просто рай для екотуризму. 

Незабаром з-за повороту дійсно з'явилася принцеса. Вона супроводжувала вінценосне подружжя, щосили намагаючись бути милою і по-світськи ввічливою. Судячи з того, як кривила губки ельфійська дамочка, триматися в рамках етикету Мірабель було непросто. 

Ми дочекалися, поки невелика компанія пройде повз, після чого Амадо смикнув мундир, вийшов на доріжку і за два кроки наздогнав гостей.

— Ваша величносте, — галантний, але строго офіційний уклін. — Вибачте, що не зустрів вас відразу ж.

— Ось і ви, нарешті! — Татко принца скроїв презирливу гримасу. — І де вас тільки носить? Мене запевнили, що у вас є відомості про те, як просуваються пошуки мого сина.

— Мені дуже шкода, але, на жаль, я мушу принести вам сумні звістки. Ми знайшли незаперечні докази того, що ваш син став жертвою поглинача магії. — На обличчі дракона застигла натуральна печаль. — Мої співчуття.

Ельфійка ахнула й осіла на лавочку, не забувши, втім, картинно обмахуватися віялом. І де тільки взяла це мереживне диво із перлинами та діамантами по краю? Стильний зимовий варіант для раптових поїздок, не інакше. Її чоловік здригнувся і зблід.

— Як це сталося? — уточнив він глухо.

— Усі обставини події нам поки що невідомі. З'ясовуємо. Напевно можу сказати тільки одне: його штовхнули в спину, змусивши впасти крізь дірку в просторі в заздалегідь підготовлену пастку. Усе було ретельно підлаштовано. На жаль, юного принца підозрюють у тому, що він влаштовував заворушення в палаці, і ми маємо тому неспростовні докази. Гадаю, один із його спільників грав на дві сторони й в якийсь момент вирішив позбутися зайвого свідка. Розумію, що для батьків ця новина може виявитися нищівною, але, як очільник країни, ви, безсумнівно, оціните жест доброї волі: наш король не оприлюднить усі ці сумні факти.

Очі ельфа потемніли й загрозливо звузилися. Незрозуміло тільки, на кого конкретно він сердився: на вісника біди чи її причину. 

— Які заворушення? Змова? Ми нічого не знали! — пожвавилася ельфійка. — Наш син! Ах! Він був такий юний і недосвідчений! 

— Не сумніваюся, — сарказм в інтонації дракона плескався з надлишком, хоч відром черпай. — Щойно ми знайдемо його спільників, їх обов'язково притягнуть до відповідальності. 

— Я вимагаю справедливого покарання! — голосно, мабуть, навіть занадто, заявив ельф.

— Обов'язково, — запевнив Амадо. — Щойно це стане можливим. Власне, на цьому змушений відкланятися: ми, здається, ухопили слід злочинців і маємо поспішати.

Його величність махнув рукою, даючи дракону найвищий дозвіл повернутися до виконання службових обов'язків. Амадо коротко вклонився і попрямував геть, але, покинувши відкрите місце, одразу ж зійшов з доріжки й прошмигнув назад до нас. 

Тим часом показний спокій з ельфів як вітром здуло.

— Це ти в усьому винен! — усипане коштовностями віяло прицільно опустилося на ідеальну королівську зачіску. — Це ти дозволив синові вляпатися в неприємності!

— Заспокойся, жінко! — рявкнув ельф, відступаючи від розлюченої дружини, і ледь не впав, заплутавшись у складках не в міру довгого шлейфу її сукні. — Ауреліо вже не хлопчик... був. Треба ж йому на комусь відточувати сімейне мистецтво плетіння інтриг! Цей варіант здавався безпрограшним! 

— Ти б спочатку сам навчився, а потім брався за сина! — закричала вона. — Ще трохи — і нас би теж звинуватили в змові, про це ти подумав? Скандал! Який скандал! Ти бездарність! — її витончений пальчик уперся в королівські груди. — Треба було за твого братика заміж виходити, а не за тебе! Зв'язалася з нікчемою, віддала найкращі століття життя!

— Це ще хто кому віддав. Просто син уродився в матір: такий самий ласий до ганчірок і цяцьок, розтікся медом замість того, щоб справою займатися. І взагалі: треба б розібратися, чи моя це була дитина!

Я відчула, як напружився принц, що стояв поруч зі мною. Озирнулася — так і є: біліший за крейду, мало не плаче. Губи шепочуть ледь чутно: «Матінко, батьку, ну як же так?». Так, хлопче, пощастило тобі з родичами... Підкоряючись неясному пориву, я втішно ляснула принца по спині. Ну, а що тут скажеш? Стефан скривився, немов лимон розжував, і буркнув: 

— З такою сім'єю ніяких ворогів не треба. Тримайся, принце. 

— Моє золото! Мій скарбе! Як же ти міг так оступитися? — продовжила журитися любляча мати. — Так нашкодити батькам, так підставити усю родину! Що з нами тепер буде?