Читати книгу - "Фараон"

— Що ти відчуваєш, святий володарю? — запитав під кінець наймудріший з лікарів.

Фараон усміхнувся.

— Я відчуваю, — відповів він, — що мені час повернутись до свого сонцесяйного батька.

— Цього ти, святий володарю, не можеш зробити без великої шкоди для своїх народів, — поквапливо мовив Гергор.

— Я залишу вам свого сина Рамзеса, який є левом і орлом в одній особі, — відповів володар. — І, якщо ви будете його слухати, він вготує Єгиптові таку долю, про яку не чувано від початку світу.

У святого Гергора та інших жерців аж мороз пішов по спинах від такого заповіту. Вони добре знали, що наступник трону є левом і орлом в одній особі і що вони мусять йому коритися. Проте вони воліли б ще довгі роки мати цього ласкавого володаря, серце якого, повне милосердя, було як вітер з півночі, що приносить дощ полям і прохолоду людям.

Тоді лікарі стали на цілий день виносити його в сад між запашні хвойні дерева, годували січеним м’ясом, напували міцними бульйонами, молоком і старим вином. Ці активні лікувальні заходи на якийсь тиждень підтримали його святість, але він знову ослаб, і тоді володаря змусили пити свіжу кров телят, що походили від Апіса.

Але й кров ненадовго помогла, і тоді довелось звернутись за порадою до верховного жерця храму злого бога Сета.

Серед загальної тривоги похмурий жрець зайшов до опочивальні його святості, глянув на хворого і призначив страшні ліки.

— Треба, — сказав він, — давати фараонові пити кров невинних дітей, щодня по келиху…

Жерці й вельможі, що стояли в покої, заніміли від такої поради. Отямившись, вони стали перешіптуватись, що для цього треба брати селянських дітей, бо діти жерців і вельмож ще змалку втрачають невинність.

— Мені все одно, чиї це будуть діти, — відповів жорстокий жрець, — аби тільки його святості щодня була свіжа кров.

Фараон, лежачи на ложі із заплющеними очима, слухав ці криваві поради і зляканий шепіт придворних. Та коли один з лікарів несміливо запитав Гергора, чи слід уже підшукувати потрібних дітей, його святість раптом очутився і, втупивши сповнені, мудрості очі в присутніх, мовив:

— Крокодил не пожирає своїх малят, шакал і гієна віддають життя за своїх цуценят, а я маю пити кров єгипетських дітей, які є моїми дітьми?.. Воістину, я ніколи не думав, що хтось насмілиться запропонувати мені такі недостойні ліки!..

Жрець злого бога впав на землю, пояснюючи, що дитячої крові ніхто й ніколи не пив у Єгипті, але що пекельні сили можуть повернути цим страшним способом здоров’я недужому. Принаймні такі ліки вживають в Ассірії й Фінікії.

— Соромся, — відповів фараон, — у палаці єгипетських володарів говорити про такі мерзенні речі. Хіба ти не знаєш, що фінікійці й ассірійці — нерозумні варвари? Але у нас найтемніший селянин не повірить, що невинно пролита кров може піти комусь на користь…

Так сказав рівний безсмертним. Придворні затулили обличчя, почервонілі від сорому, а верховний жрець Сета нишком вийшов з покою.

Тоді Гергор, щоб урятувати згасаюче життя володаря, вдався до крайнього заходу і сказав фараонові, що в одному з храмів у Фівах перебуває халдеєць Бероес, наймудріший вавілонський жрець і незрівняний чудотворець.

— Для тебе, святий володарю, — мовив Гергор, — це чужий чоловік, який не має права давати такі важливі поради нашому володареві. Але дозволь, царю, щоб він глянув на тебе, бо я певен, що він знайде ліки на твою хворобу і, в кожному разі, не образить твоєї святості безбожними словами.

Фараон і за цим разом послухався свого вірного слуги. А через два дні, викликаний якимсь таємним способом, Бероес приплив у Мемфіс.

Мудрий халдеєць, навіть уважно не оглянувши фараона, дав таку пораду:

— Треба знайти в Єгипті людину, молитви якої доходять до престолу всевишнього. Коли ця людина щиро помолиться за одужання фараона, володареві повернеться здоров’я і він житиме довгі роки.

Почувши ці слова, фараон глянув на гурт жерців, які оточували його, і мовив:

— Я бачу тут стільки святих мужів, що, коли хтось із них схоче подбати про мене, я напевно одужаю…

І непомітно усміхнувся.

— Ми всі — лише люди, — відповів чудотворець Бероес, — отже, наші душі не завжди можуть вознестися до підніжжя безсмертного бога. Я, проте, дам вашій святості пораду, як знайти людину, що молиться найщиріше і найдохідливіше,

— Добре, відкрий мені таку людину, щоб вона стала моїм другом в останню, годину життя.

Почувши таку відповідь, халдеєць зажадав, щоб у палаці знайшли кімнату, яка має лише одні двері і в якій ніхто не живе. І того самого дня, за годину до заходу сонця, він звелів перенести до цієї кімнати його святість.

У визначений час четверо найвищих жерців одягли фараона в нові лляні шати, проказали над ним чудотворну молитву, яка мала відганяти злі сили, і, посадивши його в прості ноші з кедрового дерева, занесли повелителя в порожню кімнату, де був лише невеличкий столик.

Там уже стояв Бероес, який молився, повернувшись обличчям на схід.

Коли жерці вийшли, халдеєць зачинив важкі двері кімнати, накинув на плечі пурпуровий шарф і поставив на столику перед фараоном скляну чорну кулю. В ліву руку він узяв гострий кинджал з вавілонської сталі, в праву — жезл із таємничими знаками і цим жезлом накреслив коло в повітрі навкруг себе й фараона. Потім, звертаючись по черзі на всі чотири сторони світу, зашептав:

— «Аморул, Танеха, Латістен, Рабур, Адонай… Змилуйся наді мною, очисти мене, отче небесний, ласкавий і милосердий… Зішли на негідного слугу твого святе благословення і приборкай всемогутньою рукою упертих бунтівничих духів, щоб я міг споглядати в спокої твої святі діла…»

Він зупинивсь і звернувся до фараона:

— Мер-Амон-Рамзесе, верховний жрець Амона, чи бачиш ти іскру в цій чорній кулі?..

— Бачу білу іскру, яка начебто ворушиться, мов бджола над квіткою…

— Мер-Амон-Рамзесе, вдивляйся в цю іскру і не відривай від неї очей… Не дивися ні праворуч, ні ліворуч, не дивися нікуди, що б не з’являлося тобі десь збоку…

І знову зашептав:

— «Бараланензіс, Балдахієнзіс, через могутніх князів Геніо, Лахадас, правителів пекельного царства, викликаю вас найвищою силою, якою я обдарований, заклинаю вас і наказую…»

При цих словах фараон здригнувся від огиди.

— Мер-Амон-Рамзесе, що ти бачиш? — спитав халдеєць.

— З-за кулі показалась якась страхітлива голова… Руде волосся наїжилось… обличчя зеленкувате… зіниці опущені вниз так, що видно тільки білки очей… Рот у неї