Читати книгу - "Приречений кохати, або Надія короля Ерланда, Ольга Обська"

Ну, гарчав не Ерланд. Це Надя зрозуміла ще до того, як відчинила двері кабінету. А коли зайшла всередину —  переконалася, що короля на місці немає. Його царський стілець займав дядечко Фредерік. Ой, щось це якось підозріло. Його величність підіслав родича повідомити Надії, що її звільнено?

—  Ви спізнилися, —  голос Фредеріка вже звучав майже рівно, нотки гарчання зійшли нанівець.

—  Прийміть, будь ласка, мої вибачення. Не розрахувала, що надягання тутешніх суконь забирає стільки часу.

—  Розумію, —  ще більше пом'якшав він, підводячись зі стільця. —  Але постарайтеся надалі приходити на сеанси вчасно. Його Величність не любить запізнень. На даний момент вам вдалося неможливе, і буде дуже шкода, якщо якась дрібна помилка зведе нанівець ваші досягнення.

Про які це досягнення йдеться?

—  Я дуже сумнівався, що Ерланд залишить вас. Він був дуже невдоволений, коли дізнався, що ми найняли йому консультанта, і дав категоричну відмову. Єдине, що нам вдалося переконати його зробити —  це особисто повідомити вам, що ваших послуг він не потребує. Не знаю, що ви йому сказали у відповідь, але я був дуже здивований, коли Його Величність після розмови з вами не віддав наказ негайно відправити вас назад.

Фредерік опустився на сусідній стілець і продовжив тихим довірчим голосом, нахиляючись до її вуха.

—  Його Величність прислав мене попередити вас, що трохи затримається. Має важливу зустріч. І поки його немає, я хотів би поговорити з вами.

Ерланд потурбувався попередити про запізнення? Прогрес в чистому вигляді. Але чого хоче Фредерік? Його вкрадливий тон почав трохи насторожувати Надю.

—  Хочу попросити вас про послугу, за яку добре заплачу. Розумієте, я дуже хвилююся за племінника. В нього зараз складний період. Боюся, щоб він не потрапив у біду через необдумані вчинки. Хотілося б його підстрахувати. Але для цього мені потрібно знати, що відбувається в його голові. Ви розумна дівчина, Надіє. Мені здається, вам вдасться викликати Його Величність на відверту розмову. Адже в цьому і полягає робота психолога, чи не так?

Чи не натякає Фредерік, щоб Надя доповідала йому про все, що скаже їй Ерланд?

—  Мене взагалі-то хвилює єдине питання. Його Величність вже прийняв рішення щодо свого одруження? Ніхто не сумнівається, що він виконає обов'язок і одружиться з тією, кого йому призначили зорі, але...

—  …ви маєте сумніви? У вас є для цього причини?

—  Я просто хотів би переконатися, що племінник прийняв правильне рішення, —  ухильно відповів Фредерік. —  Щойно дізнаєтеся, одразу повідомте мені. Винагорода вас не розчарує.

Та ні за які гроші Надя не переказуватиме комусь те, що довірить їй клієнт. Це ж як таємниця сповіді —  святе. Але сказати про це Фредеріку вона не встигла —  в коридорі почулися кроки, і в кабінет увійшов Ерланд.

Дядечко відразу підвівся зі стільця і ​​зі словами:

—  Не смію вам заважати, —  залишив приміщення.

Король, як завжди, почав з вивчаючого погляду знизу вгору. Сьогодні Його Грізна Величність має залишитися задоволений побаченим. Все за місцевим етикетом. Кросівки не рахуємо, вони закриті пишними спідницями. Але чи не влаштує Ерланд розбір вчорашніх польотів Наді в одній нижній сорочці?

На кам'яному обличчі —  абсолютна незворушність. Так, Ерланд —  це не Фредерік. Він не гарчатиме —  не демонструватиме емоції. Крізь королівський спокій і три шари броні Наді не вдалося розгадати, що Його Величність думає про вчорашнє. Чи роздратований він витівкою землянки чи подібно до Базиля лише посміявся над інцидентом?

—  Продовжимо нашу партію, —  Ерланд поставив дошку з фігурками перед Надею і сів навпроти. —  Вчора ми зупинилися на ході вашої Королеви.

Ось так —  відразу до справи —  Його Грізній Величності не терпиться задовольнити цікавість. Ну що ж, Надія готова.

—  Залишимо поки що Королеву. Нехай хід зробить ось ця фігура, —  вона взяла в руку одного з пішаків. —  Королівський лікар. Йому сорок. У нього репутація найкращого з найкращих. Він спадковий лікар. Його предки вже кілька століть лікували королівську родину. Він знаходиться в таємній кімнаті і з завмиранням серця чекає приходу Її Величності. І ось він чує її легкі кроки. Двері відчиняються і заходить вона —  сама досконалість.

Королева ставить свічку на стіл, скидає хутряну накидку і сідає навпроти лікаря. Той насилу стримує стогін захоплення, коли дивиться на неї. Вона залишилася в одній напівпрозорій мереживній нічній сорочці. Обов’язок наказує бачити у ній лише пацієнтку. Але лікар не може не бачити у ній жінку. На її щоках грає рум'янець тривоги, а тіло чуттєво тремтить від хвилювання. Вона послаблює зав'язки на вороті і стягує тканину, оголюючи праве плече. Там на ніжній оксамитовій шкірі чорніє потворна виразка.

—  Все-таки Королева хвора, —  зробив висновок Ерланд. —  Але чому вона відвідує лікаря потай від чоловіка?

—  Не забігатимемо вперед. У цій історії не все так просто, —  Надя поки що не збиралася задовольняти цікавість Його Величності, навпаки —  розпалювала. Вона продовжила: —  Лікар піднімається і дістає з полиці флакон. Збовтує чорну отруйну рідину. Спінює, поки та не починає шипіти як змія. Він наносить чорне на чорне. Знає, яка нестерпно болісна ця процедура, але Королева не видає жодного звуку. Тільки заплющує очі. Прекрасні карі очі —  безневинні та порочні водночас.

«На ранок все мине», —  це єдине, чим може заспокоїти лікар. І він, і Королева розуміють, що буде неминуче. Раніше виразки з'являлися лише зрідка —  раз на місяць, потім —  раз на тиждень, а тепер дедалі частіше —  майже щодня.

Коли печіння трохи вщухає, Королева піднімається. Кутається в накидку. Бере свічку і йде до дверей. Лікар знає, що біль не дасть їй заснути до ранку. «Може, приймете снодійне, моя Королево?». Та заперечливо хитає головою і виходить в темний коридор.

Вона справді довго не може заснути. Лише зі світанком її очі стуляються. Кілька годин неспокійного сну, але пробудження прекрасне —  Король лоскоче її поцілунками, шепоче слова кохання. Вона розчиняється у його пестощах. Він розв'язує тасьму ворота, ковзає губами по шиї до плеча.