Читати книгу - "Яничари, Кулик Степан"

— Ожив? От і славно…

— Що ти дав мені?

— Нічого особливого. Етиловий спирт, один із компонентів багатьох ліків. Я реферат про нього пишу. Кажуть, що в давні часи, які й не всі зірки пам'ятають, це був незамінний засіб від стресу. От і вирішив перевірити… Ти ж мене не видаси?

— Що сталося?! — двері санчастини ривком відчинилися і всередину стрімко увірвався молодий чоловік у накинутому на плечі кітелі з погонами підполковника медичної служби. — Хто викликав?!

— Я, ефенді… — фельдшер ступив назустріч. — Дівчина у реанімації. Щось дуже дивне. Таке враження, що з неї живцем шкіру знімали.

— Він доставив? — кивнув лікар на Веста.

— Так, ефенді.

— Угу ...

Лікар відтягнув хлопцеві нижню повіку, потім помацав пульс.

— Два кубики… ні, три кубики «коктейлю Семенова».

Потім лікар принюхався і здивовано підняв брови:

— А чому від нього пахне етанолом? — І сам себе перервав. — Гаразд, це зачекає. Де пацієнтка?

— У третьому акваріумі, ефенді.

Підполковник кивнув, круто розвернувся і попрямував до дверей реанімаційного блоку. Цього разу вони не наважилися видати жодного звуку. Стулка тихенько відкрилася, впустила лікаря і так само нечутно зачинилася за його спиною. Валентина Сокотнюка, начальника медчастини навчального табору Оджака поважав та побоювався його гніву не лише персонал, а й матеріальна частина.

— Ну, все, хлопче, розслабся… Тепер твоя подружка у надійних руках. Наш лікар навіть із того світу хлопців витягав. Сім років у бойових частинах. У найгарячіших точках. Помітив шрам на щоці?

Фельдшер міг говорити і питати будь-що, Вест все одно нічого не чув. Він навіть не відчув, як у його передпліччя встромилася голка шприца і тільки трохи здивувався, що навколо раптом стало так тихо і темно.