Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

– А ви швидко сюди дісталися, Леві, – промовив, крокуючи коридором. – І справді готові до співпраці?

«Зара» зупинила трансляцію перчених байок, і попереду прозвучало невпевнене:

– Т-так.

Почувши трохи знайомий голос, Сем спіткнувся на порозі й уперся руками в стіни, щоб не гримнутися на прикриту тонким смугастим килимом підлогу. В голові промайнула знущальна думка про те, що це ідеальна поза для демонстрації кубиків преса – чесне слово, останнім часом цим грішили надто багато фільмів навіть у серйозних жанрах.

Ось тільки відвідувач, майже непомітний в одному з масивних крісел, що залишилися на «Каселоні» з давніх-давен, аж ніяк не зрадів незапланованому видовищу. Точніше, відвідувачка. Леві Стар, двадцять сім років, три місяці тому звільнена з поліції за аморальну поведінку та підозри у шпигунстві, як повідомляв екран.

Схоже, блок фемінітивів у «Зари» знову підвис.

– Ви ще хто? – Сем спробував застебнути блискавку на куртці, але її, як часто буває, коли поспішаєш, заїло.

– А… Е… – Леві явно почувалась не в своїй тарілці. – Ви самі мене запросили.

Висока зачіска, яскравий макіяж, відкрита сукня, важкі парфуми… Він уже бачив це розфарбоване обличчя. Питання в тому, де? За проведений на Оніксі тиждень Сем точно не зустрічав таких краль. Незважаючи на прагнення до прогресу, тут не шанували косметику та її прихильників.

– Коли? – Він підійшов ближче, змушуючи гостю повернутися до яскравої лампи.

– Сьогодні.

Точно! Це Нікал постарався. Цілком імовірно, у красуні технічна освіта. Практикувала вона чи ні – не має значення. Документи допоможуть забратися з планети, а це головне.

У роздумах Сем смикнув язичок блискавки надто різко, і вона розійшлася. Леві опустила очі.

– Можу запропонувати мінімальну ставку, а там побачимо.

– Ви мені ще й заплатите?

Сем запідозрив, що вони зовсім не зрозуміли одне одного. Не міг же Нікал самостійно заплатити за послуги техніка? До того ж біля крісла стояла пухка валіза на коліщатках, яка доводила: дівчина має намір затриматися на «Каселоні» надовго.

– Нікал пояснив, що від вас вимагається?

– Який Нікал?

Сем притулився до стіни навпроти візитерки і склав руки на грудях, не думаючи, що демонструє загрозу.

– Якщо ви не від Нікала, то якого біса тут робите? – промовив, стримуючи роздратування.

– Ви покликали мене! Сказали, що готові домовитися! Ну ось, я згодна!

Непоказна любителька солодощів із магазину і фатальна «спокусниця» в кріслі нарешті стали однією особою. Сем придушив зітхання. Що б не привело Леві на «Каселону», це не обіцяло нічого доброго. Як не крути, а з повною валізою по шоколад не приходять.

– А тепер детальніше. – Йому й самому стало цікаво. – На що ви погоджуєтеся? Судячи з ваших речей, на переліт. Тоді…

– Так, я не маю грошей! – Дівчина ледь не плакала. – Але я відпрацюю! Будь-яким способом!

«Будь-яким» прозвучало особливо чітко і супроводжувалося двозначним поглядом на власника корабля.

З оплатою проїзду натурою «Каселона» ще не стикалася. Сем приголомшено глипнув на екран, ніби шукаючи підтримки від комп’ютера. На жаль, без прямого наказу «Зара» на допомогу не поспішала.

– Чекайте. – Леві крадькома витерла сльози. – Ви про мене не чули? – Це звучало так, наче вона – президентка Системи Онікса та міс Галактика водночас. – Серйозно?! Що тоді ви мені пропонували?

– Шоколадку, – і, чорт забирай, це була чистісінька правда.