Читати книгу - "Прокрастинація"

контролю та можливості вибирати спосіб життя. Прокрастинатори часто припускають, що через те, що їхнє відкладання начебто функціонує за межами їхнього контролю, їхня робота могла би стати такою ж некерованою. Вони бояться, що без примусової прокрастинації вони будуть приречені на неконтрольовану роботу. Страх перетворитися на трудоголіка передбачає, що успіх, який вас турбує, принесе відчуття безпомічності замість відчуття влади: ви більше не будете собою, ви станете кимось неприємним і не зможете нічим зарадити тому, що цей сторонній «ви» візьме над вами верх.

Успіх небезпечний: хтось завжди страждає

Багато людей, які прокрастинують, аби уникнути успіху, очікують покарання за своє бажання перемогти. Ви можете боятися того, що вас критикуватимуть, звинувачуватимуть у «егоїзмі» чи «самовдоволеності». Коли існує хтось, хто програв у боротьбі з вами, йому може бути боляче, з ним зіпсуються стосунки або він розсердиться і може помститися вам за перемогу. Хай що станеться, але комусь буде погано — хтось відчуватиме біль, приниження чи відчуття поразки. Коли ви змагаєтеся за успіх, у вас виникає відчуття, наче ви виходите у небезпечно агресивний світ. Ці страхи можуть мати якусь підставу, якщо ви насправді змагаєтесь із кимось, хто не вміє програвати достойно, або ж можуть бути надуманими. Хай там що, а ці переживання реальні. Страх завдати болю, або що болю завдадуть вам, може сильно завадити зробити все можливе і може стати запрошенням до прокрастинації, коли ви намагаєтеся приховати свої конкурентні устремління від інших або, що ще важливіше, від себе самого.

Хтось може постраждати через мене. Чи бувало у вас таке, що ви применшували або приховували щось хороше, що сталося з вами, тому що не хотіли когось образити? Може, ви тримали в таємниці «п’ятірку» за написану в останній момент роботу, щоб не засмучувати друзів, які отримали «четвірки» і «трійки» попри те, що доклали величезних зусиль. Або не сказали батькові, яку зарплату тепер отримуєте, бо не хотіли, щоб він знав, що ви вже заробляєте більше, ніж він.

Вас може турбувати те, що ваша хороша новина для когось погана. Звісно, в деяких випадках тримати свої успіхи при собі — просто ввічливо: хвальки нікому не до вподоби. Однак багато прокрастинаторів вдавалися до більших крайнощів, ніж звичайне применшення своїх успіхів для захисту чиїхось почуттів. Вони применшували себе самих, щоби підтримати когось іншого. Коли ви припускаєте, що бути успішним — значить зробити комусь боляче, успіх прирівнюється до нападу. Ви можете використовувати прокрастинацію як стримувальний чинник, щоби вам не довелося жити із почуттям провини.

Тереза пішла на роботу, аби збільшити доходи сім’ї. Її чоловік, Тоні, був будівельним підрядником, чий бізнес переживав не найкращі часи. Тереза почала заробляти хороші комісійні, працюючи в торгівлі. Але замість скористатися своїм успіхом і гарно заробити, вона настільки завалила себе паперовими справами, що опинилася на межі звільнення. «Втратити роботу було би для мене ледь не полегшенням, — казала вона. — Я боялася сказати Тоні про свої комісійні, бо не хотіла вразити його гордість. Це ж не його провина, що у нього справи не йшли, а я заробляла більше».

Ми іноді хвилюємося, що наш успіх вразить певних людей, але вони можуть виявитися сильнішими і щедрішими, ніж ми про них думаємо. Такі погляди можуть відображати деформацію нашого мислення, хибне трактування довколишньої реальності, що змушує нас припускати, що наші досягнення неодмінно завдадуть комусь болю. Деякі люди вміють радіти успіхам інших і не відчувати себе при цьому обділеними, приниженими, враженими чи залишеними позаду. Може, Тоні порадів би за Терезу, якби вона дозволила собі бути успішною.

Успіх може принести як радість, так і страждання тим, кого ви любите. Наприклад, буває непросто дозволити собі бути успішним, коли ви очікуєте, що ваш успіх віддалить вас від родини і культурного середовища. Студенти коледжу, чиї батьки в коледжі не вчилися, стикаються з цією складною дилемою. Вони знають, на які жертви пішли їхні батьки, щоб вони мали кращі можливості; вони хочуть, аби їхні родини пишалися ними, і хочуть мати можливість допомагати рідним. Водночас, вони стають частиною соціальної та інтелектуальної культури, невідомої їхнім батькам, і що більшого вони досягають, то більшими стають розбіжності. «Я люблю своїх рідних, але відчуваю, що вони лишаються позаду, і знаю, що їм боляче через це», — каже Луїс, старшокурсник, чия прокрастинація відбивається на його оцінках. Батько Луїса працював на двох роботах, а мама прибирала будинки, майже не розмовляючи англійською. «Мені незручно вдома. Вони не розуміють, що я вивчаю і на що схоже навчання у виші. У мене відчуття, що я отримую освіту, але втрачаю родину». Прокрастинація може бути виявом стурбованості та провини через те, що він іде далі, ніж родина, яка його дуже любить.

Я можу постраждати. Ще одна з небезпек, яку люди вбачають у досягненні успіху, — це те, що вони отримають те, чого хочуть, і на них за це нападатимуть. Хтось десь сумніватиметься в них чи критикуватиме їх, а вони не впевнені, що мають сили відбиватися. Прокрастинація Андре змушує його працювати на роботі, яку він вже давно переріс. Коли його брали на роботу, і Андре, і його керівник очікували, що він підніметься по кар’єрній драбині до керівника середньої ланки. Натомість, Андре докладав замало зусиль — тож підвищення так і не отримав. «У цій компанії багато людей налаштовані войовничо. Якщо я отримаю підвищення, мені доведеться ухвалювати рішення, а люди протистоятимуть мені і критикуватимуть мої ідеї; краще я, як і раніше, не ставатиму на їхньому шляху».

Якби Андре був задоволений своєю посадою, проблем у нього не було б — він знайшов би для себе зручну нішу. Не кожному потрібно лізти наверх по драбині успіху. Але Андре незадоволений. «Насправді, я хотів би мати шанс покерувати, і в мене на гадці є кілька ідей, як удосконалити нашу роботу. Але керівництво вирішить, що я створюю проблеми, й ускладнить мені життя». Андре живе з думкою, що у цьому світі людина людині вовк і що більшим вовк виростає, то болючіше кусає. А оскільки Андре очікує нападу, то захищається відкладанням на потім; він не отримує підвищення, і йому не доводиться воювати.

У дитячому віці багато хто з нас виявив, що за успіх справді доводиться платити: коли намір слідувати власним цілям загрожував тим, що хтось із батьків або брат чи сестра, з якими ви конкуруєте, розсердиться; коли через досягнення нас постійно дражнили або ігнорували; коли наші успіхи віддаляли нас від родини; коли ми боялися покарання за неприпустимі думки або бажання. Якщо подібний досвід повторюється, у людини може сформуватися світобачення, що за успіх доводиться платити.

Успіх суворо заборонений: зі мною щось не так

Іноді людям здається, що з