Читати книгу - "Полонений король обов'язково поверне своє, Камі Мир"

Поруч із ліжком розташовувався маленький дерев'яний стіл, на якому лежав складений шматок тканини, мабуть, щоб можна було вмитися вранці. Над столом висіла стара полиця, на якій стояло кілька глиняних горщиків та пошарпана книга, а на стіні поряд був прибитий залізний гачок, куди можна було повісити щось із речей.

— Не густо, але достатньо, щоб відпочити, — сказала Мальріка, поставивши свічку на стіл. Вона швидко поправила ковдру на ліжку, наче намагалася зробити та без того ідеальний порядок ще кращим.

— Це більше, ніж достатньо, — відповіла я, зніяковіло посміхаючись. Свою бабусю я ніколи не бачила, але впевнена, що якби вона була в мене, вона б точно виглядала як ця жінка. Від того в мене навіть проступили сльози на очах.

Мальріка подивилася на мене з тією ж строгістю, яка, здавалося, була її постійним виразом, але я помітила в її погляді теплу іскру.

— Спи. Ти виглядаєш так, ніби носиш на плечах увесь тягар світ, — сказала вона, але голос її звучав м'яко, майже лагідно. Хоча частково її припущення було правдивим. Цікаво, чи повірить вона, якщо їй сказати, що я єдина зараз законна королева Альв?

Я кивнула, опустившись на ліжко. Вона поскрипувала, але піді мною виявилося напрочуд м'яко, а ковдра зігрівала, ніби обіймала мене. Я провела поглядом Мальріку, коли вона йшла, залишаючи двері прочиненими, і ще деякий час сиділа, слухаючи голоси Гастона та Анжуна, що долинали з головної кімнати.

Їхня розмова була тихою, і я могла розібрати лише окремі слова. Мальріка, здається, дорікала їм за щось — її голос був різким, але все ж таки наповненим турботою, як у матері, яка не може не переживати за своїх дітей. Анжун відповідав уривчасто, намагаючись захистити їхній вибір, а Гастон говорив рідко, але кожне його слово звучало переконливо.

Я витяглася на ліжку, відчуваючи, як тепло поступово розтікається по всьому тілу. За вікном на всю силу завивав вітер, і десь вдалині гуркотіло море, але ці звуки більше не лякали. Вони стали частиною спільної симфонії цієї зимової ночі.

Цей будинок, всупереч його суворості, здавався мені фортецею. Місце, де навіть море, вітер і всілякі негаразди не могли дістати нас. Місце, де я могла дозволити собі заснути без страху.