Читати книгу - "Ганнібал"

Кроуфорд говорив із висоти свого віку та самоти, коли спитав:

— А вам ніколи не спадало на думку, що ви йому подобаєтеся, Старлінг?

— Думаю, я його забавляю. Об’єкти або забавляють його, або ні. Якщо забави нема…

— Чи відчували ви коли-небудь, що подобаєтеся йому? — Кроуфорд наполіг на різниці між думкою і почуттями, як баптисти наполягають на повному зануренні.

— Після досить нетривалого знайомства він розповів про мене кілька речей, які виявилися правдою. Мені здається, що дуже легко сплутати розуміння й емпатію — ми всі так прагнемо емпатії. Може, ми маємо навчитися помічати відмінність — і таким чином дорослішати. Важко й гидко усвідомлювати, що хтось тебе розуміє і при цьому ти йому не подобаєшся. Коли бачиш, що розумінням користуються як іклами хижака, то це найгірше. Я… я уявлення не маю, як доктор Лектер почувається щодо мене.

— Якщо ви не проти, то поділіться — що саме він вам казав.

— Казав, що я амбітна, невгамовна селючка і що мої очі блищать, мов дешеві камінці, які добирають за знаком зодіаку. Казав, що на мені дешеві туфлі, проте я маю смак, дещицю смаку.

— І це здалося вам правдою?

— Ага. Може, і зараз здається. Із взуттям справи покращилися.

— Як ви гадаєте, Старлінг, може, йому заманулося дізнатися, чи ви здасте його, отримавши такий лист зі словами підтримки?

— Він і так знає, що здам, неодмінно знає.

— Після судового вироку він убив шістьох, — сказав Кроуфорд. — Він убив Міґґса в божевільні за те, що той кинув вам в обличчя сперму, і ще п’ятьох під час утечі. Якщо його впіймають, то за теперішнього політичного клімату на доктора чекатиме смертельна голка.

Кроуфорд усміхнувся цій думці. Він був першопрохідцем у дослідженні серійних убивств. Тепер йому загрожував примусовий вихід на пенсію, а монстр, який становив найбільший для нього виклик, так і лишався на свободі. Перспектива смертної кари для доктора Лектера неабияк тішила Кроуфорда.

Старлінг знала, що Кроуфорд згадав учинок Міґґса, аби пробудити її увагу, повернути в ті жахливі дні, коли вона намагалася допитати Ганнібала-канібала у підвалах Балтиморської лікарні для психічно хворих злочинців. Коли Лектер грався з нею, поки в ямі Джейма Ґамба сиділо дівча й чекало на смерть. Зазвичай Кроуфорд загострював увагу співрозмовника, коли підходив до суті, — так само й зараз.

— Старлінг, а ви знаєте, що одна з ранніх жертв доктора Лектера й досі жива?

— Отой багатій. Його родина призначила нагороду.

— Так, Мейсон Верджер. Він на апараті штучного дихання в Меріленді. Цього року помер його батько й лишив йому м’ясопереробний статок. Старий Верджер також лишив Мейсонові посаду конгресмена США та членство в юридичному комітеті Палати представників конгресу, які без нього ледве зводили кінці з кінцями. Мейсон каже, що має певну інформацію, яка допоможе нам знайти доктора. Він хоче з вами поговорити.

— Зі мною.

— З вами. Ось чого хоче Мейсон, і раптом усі погодилися, що це дуже гарна ідея.

— Ось чого хоче Мейсон після того, як ви йому самі це запропонували?

— Вони збиралися викинути вас, Старлінг, підтерти вами те місиво, мов ганчіркою. Вас змарнували б так само, як Джона Бріґема. Просто заради того, аби врятувати якихось бюрократів у БАТВЗ. Страх. Тиск. Це все, про що вони зараз пам’ятають. Дехто подзвонив Мейсону від мого імені й повідомив: якщо її виженуть із роботи, то це дуже нашкодить полюванню на Лектера. Що сталося після цього, кому Мейсон потім зателефонував — я знати не хочу. Можливо, членові Палати представників Веллмору.

Іще рік тому Кроуфорд не став би грати за такими правилами. Старлінг вивчала його обличчя, намагаючись уловити ознаки «дембельського» божевілля, що інколи находить на робітників перед невідворотним виходом на пенсію. Вона нічого не помітила, хоча Кроуфорд мав утомлений вигляд.

— Мейсон не красень, Старлінг, і я маю на увазі не лише його обличчя. Дізнайтеся, що він має на Лектера. Повертайтеся з інформацією, ми над нею попрацюємо. Нарешті.

Старлінг знала, що Кроуфорд уже давно, ще відтоді, як вона закінчила Академію ФБР, намагається переманити її до Відділу поведінкової психології.

Тепер вона стала ветераном Бюро, ветераном численних другорядних завдань, і побачила, що її ранній тріумф, коли вона впіймала серійного вбивцю Джейма Ґамба, став однією з причин її провалу в Бюро. Вона сходила, мов зірка, проте застрягла на півдорозі. У процесі полювання на Ґамба вона знайшла собі принаймні одного могутнього ворога й викликала заздрість у численних однолітків чоловічої статі. Це, а також певна непокора й упертість призвело до того, що вона роками брала участь у групах швидкого реагування, що виїжджали на облави й пограбування банків, роками мала справу з ордерами і споглядала Ньюарк понад дулом пістолета. Зрештою, коли її визнали надто запальною для роботи в команді, вона стала технічним агентом, встановлювала «жучки» в телефони й машини гангстерів і режисерів дитячої порнографії, висиджувала самотні чергування за перехопленими згідно з Третім розділом[26] розмовами. А ще її завжди можна було позичити, коли агенція колег потребувала під час рейдів твердої руки. Старлінг була гнучкою і сильною, а також швидкою та обережною зі зброєю.

Кроуфорд вбачав у новому завданні шанс для Старлінг. Він припускав, що їй завжди хотілося вполювати Лектера. Але правда була складнішою за його припущення.

Тепер Кроуфорд уважно роздивлявся Старлінг:

— Ви так і не вийняли зі щоки той порох.

Дрібки паленого пороху з револьвера покійного Джейма Ґамба поплямували її вилицю чорними цятками.

— Усе не було часу, — відповіла Старлінг.

— Ви знаєте, як французи називають декоративну родимку, отаку мушку, що стоїть високо на щоці? Знаєте, що вона означає?

Кроуфорд зібрав чималу бібліотеку з татуювання, тілесних символів і ритуальних каліцтв.

Старлінг похитала головою.

— Вони називають її «сміливістю», — сказав Кроуфорд. — Вона вам пасує. На вашому місці я б її лишив.

Розділ 9

Фермі «Мускусний щур», родовому маєтку Верджерів біля річки Сасквеганна на півночі Меріленду, притаманна химерна краса. М’ясовиробницька династія Верджерів купила цю землю в 1930-х, коли переїхала з Чикаго на схід, ближче до Вашингтона. Вони могли спокійно це собі дозволити. Ділова й політична чуйка дозволяла Верджерам жирувати на м’ясних контрактах з армією США із часів Громадянської війни.

Скандал із «забальзамованою яловичиною»