Читати книгу - "Зоряні королі"

— Це фальшивки! їх підкинули, щоб погубити мене!

— Я так і думаю, але вашого батька вони переконали, — заявив Корбуло. — У своєму нинішньому настрої він здатний стратити вас негайно! Який сенс, якщо потім йому доведеться каятися? Ви повинні залишити Троон, поки я не зможу підтвердити вашу невинність.

— Ми все обміркували, Зарт, — швидко додала Ліанна, — у Корбуло є легкий крейсер з вірним екіпажом, він чекає на космодромі. Корабель доставить нас у моє королівство. Там ми будемо у безпеці. Тим часом Корбуло і ваш брат доведуть, що ви невинні. Ґордону здалося, що він не дочув.

— Ви сказали — ми? Ліанно, ви вирушаєте зі мною? Чому?

Її ніжні, теплі руки обвилися довколо його шиї, м’які губи припали до його губ.

— Ось чому, Зарт. Голова у нього закрутилася.

— Ви хочете сказати, що кохаєте мене, Ліанно?

— Так. З того вечора, зі Свята Місяців, коли ви поцілували мене, — прошепотіла вона. — До цього ви мені подобалися, але не більше. А тепер стали якимось іншим…

Перебуваючи на волосок від загибелі, у глухому підземеллі імператорського палацу, відрізаний від свого світу і своєї епохи, Ґордон відчув небувалу, божевільну радість. Усвідомлення смертельної небезпеки відступило. Це він, нехай і у чужій оболонці, завоював любов зоряної принцеси. Хоча і не усвідомлюючи цього, вона любила не Зарт Арна, а його — Джона Ґордона!

Втеча в нікуди

Таємниця ледь не зірвалася з вуст Ґордона. Дуже хотілося сказати Ліанні, що він — Зарт Арн тільки зовні, а насправді — Джон Ґордон з далекого минулого. Однак він не міг порушити цієї обіцянки. І навіщо слова, якщо врешті-решт він залишить її і повернеться у свій час? Яка ще тортура зрівняється з цією? Робити все для того, щоб поставити половину Всесвіту і дві тисячі століть між собою і єдиною дівчиною, яку він кохає… Ґордон сказав невпевнено:

— Ліанно, вам не можна летіти. Це дуже небезпечно.

Вона швидко глянула на нього блискучими очима.

— Щоб дочка зоряних королів злякалася небезпеки?! Ні, Зарте, ми летимо разом. Зрозумійте, ваш батько не наважиться вдатися до сили, якщо ви будете зі мною у Фомальгауті. Імперії потрібні союзники, навіщо йому сваритися з моїм народом?..

Думки у Ґордона понеслися у дикому галопі. Ось, можливо, його шанс потрапити на Землю! Вирвавшись з Троона, він знайде спосіб умовити людей Корбуло і вони відвезуть його на Землю, до лабораторії. Там він потай від Ліанни зробить зворотний обмін з принцом. А справжній Зарт Арн як-небудь доведе свою невинність.

Корбуло наблизився знову. На суворому обличчі була тривога.

— Зволікати більше не можна! Зміна варти — це наш єдиний шанс!

Ліанна схопила Ґордона за руку і повела до виходу. Корбуло відсунув важкі двері. Коридор за ними був слабо освітленим і порожнім.

— Ми підемо до маловідомої гілки підземки, — квапливо пояснив Корбуло. — Там чекає один з найвірніших моїх офіцерів.

У коридорі було тихо. Глухі склепіння не пропускали ні звуку з величезної будівлі, розташованої десь вгорі. Нарешті втікачі дісталися вестибюля однієї з гілок підземної дороги. У тунелі чекав вагон, поруч стояв чоловік у формі флоту.

— Терн Ельдред, командир крейсера, який доставить вас до Фомальгауту, — представив його Корбуло. — Вірна мені людина.

Терн Ельдред походив з системи Сіріуса, на це вказував блідо-зелений колір його шкіри. Він був схожий на справжнього космічного вовка, але на жорсткому обличчі пробігла посмішка, коли він вклонився Ґордону і Ліанні.

— Принц Зарт, принцесо, для нас це велика честь. Адмірал розповів мені про всі тонкощі завдання. Можете розраховувати на моїх людей, ми доставимо вас точно до пункту призначення.

— Можливо, все ж не варто… — завагався Ґордон. — Наш втечу можуть неправильно витлумачити.

— Це єдиний вихід! — відрізав Корбуло. — Мені потрібен час, щоб розкопати докази вашої невинності і пред’явити їх Арн Аббасу. Інакше він розстріляє вас як зрадника.

Ґордон більше не протестував. Але про головну причину знав тільки він: втеча давала йому можливість повернутися на Землю. Ліанна м’яко сказала адміралові: — Ви багато чим жертвуєте заради нас. Я ніколи не забуду цього.

Ґордон і Корбуло на прощання потисли один одному руки. Терн Ельдред натиснув важіль, і вагон помчав у темряву тунелю.

— Все розраховано до секунди, принце. Мій «Маркаб» чекає нас у окремому доці. Офіційно ми вирушаємо у патрульний рейс.

— Ви ризикуєте головою, капітане, — сказав Ґордон. Сіріанець посміхнувся.

— Адмірал Корбуло був мені як батько. Я не міг би не виправдати довіри, яку він виказав мені та моїм людям.

Вагон уповільнив хід і зупинився біля невеликого перону, де їх зустріли два офіцери з атомними рушницями. Втікачі вийшли з вагону. Терн Ельдред повів їх до рухомого килиму.

— Прикрийте обличчя плащами, — попередив він. — Ви будете у безпеці лише на борту «Маркаба».

Вони вийшли наверх на околиці космопорту. Була ніч, у теплому світлі двох золотих місяців тьмяно блищали масивні кораблі, крани, машини. У доках темніли чорні громади потужних бойових кораблів. Проходячи повз один з них, Ґордон помітив тупі рила важких атомних гармат.

Сіріанин жестом зупинив супутників — попереду пройшли якісь люди. Стоячи у темряві, Ґордон відчув на руці потиск пальців Ліанни.

Потім Терн Елдред подав знак рухатися далі.

— Треба поспішати. Запізнюємося!

Чорний рибоподібний корпус «Маркаба» виріс перед ними у золотистому місячному сяйві. Із ілюмінаторів сочилося світло, з корми доносився приглушений гул генераторів. Всі піднялися по вузькому трапу до відкритого люка. І раптом тишу розірвав рев сигнальної сирени.

З гучномовців космопорту почувся хрипкий, збуджений голос:

— Тривога всьому льотному складу! Вбито Арн Аббаса!

Ґордон завмер на порозі люка, міцно зціпивши долоню Ліанни. Голос надривався:

— Негайно знайти і заарештувати принца Зарта! Негайно!

Величезний космопорт був охоплений тривогою. Оглушливо ревли сирени, голос з гучномовця знову і знову повторював страшне оголошення. Били дзвони, бігали і кричали люди.

Далеко на півдні, над вежами міста, у нічне небо один за одним злітали бойові літаки.

Терн Елдред втягнув за руки Ґордона і Ліанну.

— Поспішайте, принце! Вас врятує тільки терміновий старт!

— Утікти, щоб всі думали, ніби це я вбив Арн Аббаса? — вигукнув Ґордон. — Ні! Ми повертаємося до палацу!

— Повернемося, — підтримала його Ліанна, хоча і сильно поблідла. — Смерть Арн Аббаса потрясе Імперію.

Ґордон сіпнувся до трапу. Зелене обличчя Терн Ельдреда спотворилося, він вихопив з кишені скляну паличку. На кінці вона мала скляний півмісяць з металевими наконечниками.

— Зарте, це паралізатор! Стережіться! — закричала Ліанна.

Кінці півмісяця торкнулися підборіддя Ґордона. У