Читати книгу - "Репортер"

— Екстремальність ситуації, боротьба з іноземними загарбниками — не доказ у суперечці… До речі, Разін і Пугачов дотримувались іншої точки зору… Та й теорію пораженства у війні імперіалістів не хтось висунув, а Ленін…

— Ах, молодь, ах, сперечальники, — Кузінцов лагідно всміхнувся, — куди вже нам з нашим склерозом вас наздогнати, враз накинетесь! Не подумайте, що я противник матеріального стимулювання… Обома руками — «за». Можу познайомити з наказами, щойно підписаними товаришем Чуріним: сміливіше преміювати передовиків, не боятися збільшувати заробітки робітникам. Але ж ви знаєте, яка рутина протистоїть нам, особливо на місцях… Люди живуть колишніми стереотипами, бояться, аби хтось не розбагатів… Такий склад мислення за один день не поламаєш.

— А скільки днів кладете на те, щоб його поламати?

— Я боюся слова «ламати», товаришу Варравін, — відповів Кузінцов після довгої паузи. — Ви вже не застали ломок. А я їх пережив. Борони боже від крутих ломок, ліс не рубають, а тріски летять…

— Ваша заробітна плата залежить від успіху галузі?

— Аж ніяк! Щоквартальну премію для службовців сяк-так натягуємо, але прямого зв’язку немає, це питання у процесі дослідження… Може, вас цікавлять конкретні епізоди? Я готовий допомогти по змозі, якісь імена — передовики чи ті, що відстають, злодюги, аналіз їхньої діяльності, — ми уважно стежимо за тим, що відбувається в галузі.

— Мене цікавить справа інженера Горенкова…

— Кого, кого? — лоб Кузінцова вкрили зморшки. — Горенкова? Допоможіть мені, щось крутиться в голові, а згадати не можу.

— Був у вас такий начальник тресту в Загряжську…

— А, це той, що сидить?! Проворний хазяїн, але, знаєте, хапуга найвищої марки, прямо-таки бізнесмен з Нью-Йорка, акула…

— А чому його підтримував ваш шеф?

— Та ніколи він його не підтримував, — відрубав Кузінцов. — Його інша людина підтримувала.

— Можете назвати цю людину?

— Шкода, звичайно, але — назву. Кузінцов, Федір Хомич, його підтримував, ваш покірний слуга… Я його й назвав кандидатом у начальники тресту, я й наказ на нього писав…

— А товариш Чурін?

— Та, бачте, я ж тут працюю двадцять три роки, тут захистився, як-не-як доктор, чим високо пишаюсь, тут пройшла половина мого свідомого життя, так що мені в колективі вірять.

— Значить, ваш бос підписав наказ про призначення, нз зустрівшись з Горенковим?

— А навіщо? Я ж зустрічався… Мені, — пробачте за те, що повторююсь, — колегія міністерства вірить… У технічному відділі його приймали, в кадрах також… Я з ним два дні просидів над плановими завданнями, визначили загальну стратегію, обговорили вузлові питання, та хто міг знати, що він почне диктаторське свавілля?

— Ви дали йому санкцію на початок експерименту по самофінансуванню і самооплаті?

— Злочинець завжди шукає, на кого б скласти гріх… Та й потім, я не маю таких уповноважень…

— А хто ж міг дати йому такий дозвіл?

Кузінцов знизав плечима:

— Міністр, колегія, Чурін, нарешті… Але ж Горенкова було затверджено в опитувальному порядку, наказ пустили по колу…

— Тобто товариш Чурін таких санкцій йому не давав?

Кузінцов заперечливо похитав головою:

— Ні. До Чуріна йдуть через мене, я був би в курсі…

— Отже, хтось з двох бреше, — підсумував я.

— Горенков або я? — Кузінцов поправив на переніссі дужку окулярів. — Вас так треба розуміти?

— Горенкову віри нема, він засуджений, — сказав я. — Або брешете ви, або Карімов з Ради Міністрів республіки… Він запевняє, що Чурін приймав Горенкова, високо хвалив і розмовляв з ним про експеримент…

VIII

Кузінцов Федір Хомич

«Невже почалося, га? — подумав він. — Так, мабуть. Ну то й що? Ніхто не гарантований від судових помилок. Я не наслідив анітрохи — Горенкова посадили в результаті ревізії місцевих контролерів».

… Жахливість перемін, які насувалися, Кузінцов зрозумів перший, коли ще в' міністерстві ніхто не відчув того зловісного, неприйнятного для служивих людей, що було приховано в поняттях «перебудова», «госпрозрахунок», «демократія», «гласність».

Він шкірою відчув, що ці — здавалося б, пропагандистські, — терміни насправді означають для нього кінець прекрасної пори життя, спокійного і надійного, коли все було вивірено і наперед визначено.

Будь-який візит міністра союзної республіки, котрий приїздив двічі на рік пробивати фонди й коректування до плану, супроводжувався подарунками — хто кришталеву вазу вручить, хто ящик з вином, хто набір копченостей. Ні про який хабар і мови не було, просто в нас з давніх-давен ведеться приїздити до першопрестольної з гостинцем, хто ж інакше посміє нагрянути в гості, хіба що нехристи та пронози. Заступники міністрів з республік приїздили частіше, разів по три, а то й по чотири, — теж не з порожніми руками, не кажучи вже про начальників главків і трестів. Питання про санаторії у Прибалтиці чи на Кавказі для вірних друзів і потрібних контактів вирішувалися по телефонному дзвінку в республіканські міністерства; в свою чергу потрібні люди в боргу не лишалися: чи медицина, чи ширвжиток, свіже м’ясо, солона риба, крабики всілякі, сприяння дітям приятелів при вступі до інститутів, влаштування своїх людей в закордонні відрядження. Причому все робилося по-дружньому, без ніяких тобі такс, люди самі знають, що у нас в ціні, почуттям вдячності народ, слава богу, не обділений, з молоком матері всмоктав: не віддячити благодійникові — гріх! Зимові чобітки чи там якийсь завалящий японський двокасетиик у будь-якому закордонному кооперативі для спеціалістів коштують сущу дрібницю — відстали, ох, відстали, ніде правди діти, — а тут потрібні великі сотні, та звідки їх узяти, коли відслинюють двісті карбованців на місяць, хоч яка б у тебе премудра голова не була.

… Кузінцов устиг захистити докторську за місяць до того як у науці почалася реформа: спасибі Чуріну, той організував у БАК листи будівельників, спробуй не прислухайся до думки робітничого класу, тим паче, що дисертація була присвячена управлінській реформі; а втім, написав він її двадцять років тому, після проголошення Косигіним Щокінського експерименту, та коли експеримент задавили — не та людина проголосила, — довелося покласти роботу в стіл. Публікував статті й огляди, накопичував науковий капітал, здебільшого виступав в обласній пресі, у тих регіонах, де розгорталися найграндіозніші проекти. Потім, стежачи за тим, як у країні поширювався патріотичний рух за збереження старовини й шанобливого ставлення до народної пам’яті, особливо під час підготовки майданчиків для нових комплексів, відчув: ось воно! Треба негайно переорієнтувати дисертацію, дописати розділ про необхідність координації будівельних робіт з істориками, археологами, творчими спілками.

Будучи природженим холодним логіком, Кузінцов насамперед думав про майбутнє, питання, пов’язані з тим, що минуло, його не бентежили, однак він точно вичислив, що блок з носіями ідеї шанобливого ставлення до вітчизняної історії вигідний