Читати книгу - "Ризиконавти"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Куцорукий поклав телефонну трубку, одягнув святковий темний костюм в зеленяву смужку, червонясту з лелітками краватку, загорнув у білий цупкий папір колбу з “живим рисом” і, намугикуючи урочисту мелодію, рушив крізь вечірню осінню мжичку до своєї сірої “Волги”, що стояла під розлогим каштаном у дворі…
Володимир Заєць
СВІТОВЕ ЗЛО
У своїй однокімнатній квартирі на складаному похідному стільці сидів 15/01 БВ Тремпс й чекав сина. Квартира була обставлена найнеобхіднішим, як і належить солдатському житлу: три стільці для кожного члена сім’ї і стіл, покритий грубим сірим пластиком. На стіні, на рівні людського зору, — червоний ґудзик термінової сигналізації для виклику поліції; трохи вище — портрет Великого Батька всіх солдатів у повній парадній формі.
15/01 БВ Тремпс побожно подивився на Великого Батька й прошепотів:
— Даю тобі священне слово солдата А, що син мій буде гідний славного імені солдата В.
Початок цього дня був невдалий. Ще зранку 15/01 Б В Тремпс через неуважність забув віддати честь середньому офіцерові їхнього дому-казарми. Це було непростиме порушення Статуту поваги і покори. Офіцер більш-менш лагідно покартав неуважного солдата, після чого в того довго боліло вухо.
Додому 15/01 БВ Тремпс мав іти тільки завтра. Та о 10 годині 43 хвилини начальник дому-казарми викликав його до себе і сказав з докором:
— Ось погляньте, що нам передали по службовому каналу про вашого сина — солдата В 16/01 ВГ Тремпса.
15/01 БВ Тремпс стояв струнко й читав інформаційне повідомлення для службового користування. Всередині у нього наростав страх, проте жоден м’яз на обличчі не здригнувся, бо саме так мав триматися справжній солдат великого міста-імперії…
Раз на квартал у школі-казармі проводили заняття з літератури й пропаганди. На минулому занятті розглядали написане генералом-письменником оповідання, в якому йшлося про те, як розумний і відданий ідеалам міста-імперії солдат В запідозрив матір — солдата Б — у симпатіях до ворожого сусіднього міста-імперії. Він доповів про свої підозри начальству. За виявлену пильність солдатові В оголосили подяку перед строєм.
І ось маєш! Син 15/01 БВ Тремпса написав у своєму творі: “Я не знаю, як би я вчинив у такому випадку”.
Нечувано! Неймовірно! І це його син, якого він виховував у кращих традиціях. Добре, якщо мати не дізнається про це. Така новина буде для неї великим ударом. Але ж усе це можна поправити. Адже він знає свого хлопчика! Швидше додому!
Начальство співчутливо поставилось до рапорту 15/01 БВ Тремпса і надало йому дострокову відпустку.
І ось він сидить дома, з нетерпінням чекаючи на сина. Син має прийти через дві години. Дві години! Скільки часу! Треба використати його продуктивно.
15/01 БВ Тремпс заходився складати донос, який збирався надіслати наступного дня. Згідно з наказом “Про загальнодержавну значимість доносів”, а також додатком до наказу, в якому давалися чіткі організаційні вказівки, письмовий донос складався в кінці місяця і здавався у Відділ національного здоров’я. Усну інформацію рекомендували подавати щодня. Дружина здавала доноси у своїй організації, а син, повідомляючи в своєму учбовому доносі про розмови між батьками, здавав його за місцем навчання.
Солдат А любив порядок і стежив за тим, щоб усі члени сім’ї писали і здавали доноси своєчасно.
Він сів за стіл і, широко розставивши лікті, почав писати. Донос виходив докладний. 15/01 БВ Тремпс зумів навіть провести психоаналіз деяких ситуацій, і це трохи заспокоїло його. Йому навіть спало на думку, що, якби не цей вчинок сина, він міг би найближчим часом чекати просування по службі.
Він став перечитувати написане і раптом злякано здригнувся. Як він міг написати таку фразу: “… І якщо навіть виникнуть вагання, віддані солдати імперії рішуче подолають їх і стануть стіною, готові захистити Високі ідеали і Благородні цілі на перше слово Великого Батька всіх солдатів”? Якби цю фразу прочитав офіцер взводу аналізу, то довелося б авторові пережити чимало прикрих хвилин. Всім відомо, що саме слово “вагання” має бути виключене з лексикону справжнього солдата. Наказ начальства — істина в найвищій інстанції. Найменший сумнів у його доцільності — це злочин, тому й треба виконувати накази без роздумів. Загальновідомо, що саме здатність коритися без роздумів — одне з найголовніших достоїнств справжнього солдата.
Рипнули вхідні двері, і 15/01 Б В Тремпс, вихопивши пістолет, наставив його на двері, як того вимагала інструкція (“…ворог не повинен захопити зненацька солдата А, який перебуває в домашній обстановці”). Двері відчинились, і в кімнату зайшов син. Солдат А сховав зброю.
— Добридень, тату! — з радісним здивуванням вигукнув син, але, відразу ж узявши себе в руки, чітким кроком підійшов до батька, віддав честь, тричі вдаривши себе кулаком у груди, і голосно доповів:
— Солдат В 16/01 ВГ Тремпс прибув додому!
— Кругом! — наказав батько. Погляд його був суворий, брови нахмурені: — Мені треба поговорити з тобою відверто. Вийдемо. Прогуляємось. Ніщо так не прояснює думки, як прогулянка пішки.
Батько почав бесіду без довгих передмов. Солдат повинен висловлюватись точно і ясно.
— Вчора ти писав твір. У ньому ти написав, що не знаєш, як повівся б, якби мати виявилася шпигункою. Як ти міг? Чому ти написав таке?!
Син винувато опустив голову.
— Кажи, чого мовчиш?
Син не озивався.
— Я наказую: говори!
— Тому, що я дуже люблю маму, — ледь чутно прошепотів солдат В 16/01 ВГ Тремпс…
Так само, як і його предки, воно ніколи не зустрічало собі подібних. Але у всіх них імена були схожими: Зло, Нещастя, Жах, Кара Небесна тощо.
Воно було ще недосконале і беззахисне. Відчуття його були грубі й примітивні, зараз ним володіло одне бажання — їсти. Воно причаїлось у центрі площі Переможної Зброї, біля гусениці танка, поставленого як пам’ятник. Створіння інстинктивно відчувало, що тут йому нічого не загрожує, адже воно мало воістину фантастичну властивість: бути невидимим для людей жорстоких, брутальних і обмежених. Воно не могло дати свідому оцінку таким людям, але особливості їхнього біовипромінювання були такі, що викликали у Створіння безумовнорефлекторну відповідь — викид випромінювання, яке інтерферувало з рядом хвильових процесів у зоровому центрі людини, Внаслідок цього виникала “психічна сліпота” і Створіння ставало
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ризиконавти», після закриття браузера.
