Читати книгу - "Право на пиво"

Ніхто не відповів йому. Навіть Сергійович, який, поклавши під щоку кулак, спав на своєму робочому місці. З кулаку назовні пробивалося ледь помітне червонувате сяйво, а на розслабленому обличчі охоронця читалася повна гармонія між зовнішнім і внутрішнім світом.

— Ну і добре, — сказав Максим, зачиняючи за собою двері.

Справді добре. Навіть чудово.

Уперше в історії взаємин двох рас переговори минули успішно. Можна сказати, на вищому рівні.

Насамперед сама собою народилася назва для нового сорту пива. «Оболонь — Королівське» на смак Максима звучало непогано. Командор і Ерік розділяли його кут зору, Карл хотів було запропонувати варіант «Останній довід», але вчасно згадав про субординацію, а задоволене «Ги-и» велетня ніяк не позначилося на результатах голосування.

Крім того, на зльоті фантазії Максим за інерцією придумав назву для наступного сорту пива, безалкогольного, виробництво якого планувалося почати за тиждень.

Першу партію нового бренду — два пакунки «Королівського» банкового — Широбоков одразу вигідно продав. Точніше, обміняв на два платинові браслети, що до цього прикрашали грюелівскі зап’ястя, тобто, висловлюючись ясніше, відрізнялися розмірами не на жарт. І хоча Максим не знав поточних цін на платину на світовому ринку дорогоцінних металів, він у будь-якому випадку вважав наслідок угоди непоганим додатком до іспитової зарплатні.

Але ж цей контракт став тільки першою віхою в історії тривалого, як він сподівався, співробітництва Землі та Чальдіни, у якому самому собі Максим відводив скромне місце головного менеджера у міжпланетному експорті.

Отже, якщо подумати, іноді приходити на роботу в неділю дуже навіть корисно.

З цими думками Максим підійшов до вікна, дістав через штору останню, ледь не з боєм відібрану у велетня баклажку, на дні якої ще щось хлюпало, і, закинувши голову, вихлебтав її прямо з горлечка. Після чого замружився, потряс головою і вимовив з почуттям:

— За мирний космос!

— Ваша корона, принце! — сказав Карл, старанно дивлячись убік.

Після вчорашніх пригод у Командора теж не було бажання зустрічатися з ним очима. Та й узагалі довго тримати їх розплющеними здавалося суцільною мукою.

— Холодненька! — в’яло зрадів він, насуваючи корону нижче на чоло.

«Мабуть, ніколи ще дотик тернового вінця не був таким приємним», — подумав принц, посміхнувся своїй думці й одразу про це пошкодував.

— По-моєму, дехто вчора негоже поводився, — ойкнувши, промурмотів він.

— За декого не відповім, але ви, мій принце, були, як і завжди, суцільна бездоганність, — тактовно збрехав ксенолінгвіст.

— Так? — у голосі Командора відчувався сумнів. — Навіть від того, що я пам’ятаю, я страшенно ніяковію. Але ж, здається, я пам’ятаю далеко не все.

«І слава Короні!» — думкою подякував Карл, згадуючи, як принц стрибав і крутився на стільці, безглуздо хихотів, а у відповідь на несподівану пропозицію Максима «Хочеш, я намалюю тобі баранчика?» виліз на стіл, де взявся зображати баранчика у своїй оригінальній інтерпретації.

— Ну та це все дрібниці у порівнянні з головним, — прийшов до втішливого висновку принц. — Головне ж полягає в тому, що джерело нас не підвело. Максим Широбоков справді виявився саме тим, хто нам потрібний, а його чудова «Оболонь» — тією таємною зброєю, що допоможе нам повернути… повернути… повернути потоптану справедливість, — із третьої спроби виговорив він, знову охнув та додав: — Отакої!

— Води? — з розумінням уточнив лінгвіст.

— Мабуть, так, — погодився принц, про всяк випадок утримавшись від кивка. Напившись, він продовжив: — Як показав нещодавній експеримент, земне пиво діє на чальдініан, як аттрактивні феромони на тварин, іншими словами, нестримно притягує. Його хочеться пити знову і знову, знову і знову, знову і… — Карл стримано кашлянув у кулак, і Командор підняв на нього очі, погляд яких помалу прояснявся. — Загалом, поки не закінчиться. Єдина біда: у великих кількостях пиво погано позначається на розумових здібностях і загальному стані організму. Причому, що є немаловажним, у першу чергу воно виводить з ладу наймудріших. Ви теж це помітили, Карле?

— О, так! — відповів той і не став нічого додавати, хоча міг би. Як це забудеш! Він добре пам’ятав, що першим закуняв на столі Його майбутня Величність, трохи пізніше відключився Ерік. Що було далі, щоправда, він пам’ятав уже не так добре. Як би то не було, краще від усіх експеримент переніс безмозкий Грюель. Він добрався до зорельоту сам, допхав інших і, здається, у нього навіть вранці не боліла голова.

— Ми обов’язково повинні використовувати унікальні властивості «Оболоні» у нашій боротьбі, — проголосив принц. — Для цього нам потрібно, щоб пиво якимось чином потрапило на очі Ромуальду. Яким саме — справа техніки. Наприклад, ми принесемо його як символічний дарунок у знак нашої добровільної відмови від престолу. Ніби-то. Він зробить ковток і не зможе зупинитися. Як наймудріший — у своєму оточенні, звичайно, — Ромуальд упаде першим. Його прибічники, позбувшись свого лідера, будуть уже не такими небезпечними для нас. Так, але спершу переллємо пиво з дорогоцінних бляшаних посудин у щось більш придатне. Земляни все ж таки дивні люди. Так поводяться з жерстю, начебто на Землі її — як грязі. Ні, навіть гірше — приблизно як ми з платиною. Ці баночки підуть на підкуп придворних і на закупівлю озброєння. Хоча, якщо все піде за планом, зброя нам навряд чи знадобиться, — у світло-блакитних очах принца засяяв пророчий вогонь, спокійна впевнена усмішка торкнула його вуста. — Цей переворот наші нащадки будуть пам’ятати як велику пивну революцію. Безкровну, хоч і не безалкогольну. Основне…

— Що? — запитав Карл, коли відчув,