Читати книгу - "Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Ондечки, внизу, на березі річки, село, в якому я народився. Малим я вудив рибу, дивився на небо і мріяв стати пілотом…
– Твоя мрія збулася. А зараз про що мрієш?
– Сидіти на березі і вудити рибу…
Літо. Дачі. Дівчина приводить до місцевого ветеринара пса, якого пом’яв ведмідь. Той зробив усе необхідне:
– З вас 100 доларів!
– Що-о? Тільки й знаєте влітку по три шкури дерти з дачників! Цікаво, що ви взимку робите, коли нас немає?
– Ведмедів розводимо.
Діалог на базарі:
– Риба свіжа?
– Звичайно!
– А чому така крива?
– На повороті зловили…
Два ведмеді натрапили на хатину лісника.
Зайшли. На підлозі побачили ведмежу шкуру.
– Що це? – запитав один.
Другий поглянув на шкуру, затремтів і закричав: – Тікаймо! Це моя теща!
Одна щука запитує іншу:
– А ти яких бичків любиш – у маслі чи в томаті?
– У маслі.
– Тоді попливли до автобази!
– Микито, можна брати мого Василька на полювання. Він вже навчився стріляти, з десяти метрів у муху на стіні вціляє!
– Ага! Я бачив! Муху малює на всю стіну.
– Чому риби німі?
– А ти засунь голову у воду і попробуй що-небудь сказати.
– Микито, розкажи, як ти ведмедицю завалив!
– Як завжди: квіти, шампанське, легенька музичка…
– Слухай, Опанасе, чому жінки кажуть, що йдуть скуплятися, а самі нічого не купують?
– А чому ми кажемо, що йдемо на риболовлю, а самі нічого не приносимо?
Мисливець в ресторані.
– Хотілося б дичини. Наприклад, чи є у вас дика качка?
– Немає. Але для вас можемо розізлити домашню.
Світанок. Батько з сином ловлять рибу. Не клює. Батько каже:
– Синку, там мама нам тісто давала, діставай, попробуємо ловити на тісто.
– Тату, а я з’їв тісто…
– З’їв то й з’їв, на здоров’я.
Через деякий час батько знову:
– Синку, там мама нам бутерброди з сиром давала, діставай, попробуємо на хліб ловити.
– Тату, я з’їв бутерброди…
– З’їв то й з’їв, на здоров’я.
Сидять далі. Вже під обід батько встає, потягується:
– Ну що, синку, доїдай черв’ячки, та ходімо додому…
– Микито, а якщо ти вийдеш на ведмедя?
– Жахну з правого ствола!
– А раптом осічка?
– Жахну з лівого!
– А як знову осічка?
– Бігом залізу на дерево…
– А нема дерева!
– Опанасе, ти чий товариш, мій чи ведмедя?…
– Марійко, – дзвонить Опанас, – я на тиждень поїду з хлопцями на риболовлю. Кинь мені в рюкзак закидушки, снасті, запасні жилки, крючки. І не забудь мою рибальську шапочку!
Поїхав. За тиждень повертається. Марійка до нього:
– Як відпочив? Багато наловили?
– Класно відпочили! Тільки ти забула покласти мою шапочку!
– Як забула? Я її в рюкзак на закидушки поклала…
Біля вогнища:
– Микито, які тобі жінки подобаються, ті, що багато говорять, чи навпаки? – А хіба буває «навпаки»?
Сидять рибалки біля казана з юшкою.
– Коли я помру, я хотів би лежати біля свого діда…
– А я хотів би лежати у мавзолеї поруч з Пироговим…
– А я хочу лежати біля Оксани. Тієї, що з двадцять шостої квартири…
– Так вона ж жива!
– А я хіба помер?
– Микито, що з тобою, друже? Погано виглядаєш!
– Ет!… Вчора після полювання недоперепив!
– Не зрозумів?
– Ну… випив більше, ніж міг, але менше, ніж хотів…
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ні пуху ні луски! Анекдоти про мисливців і рибалок», після закриття браузера.
