Читати книгу - "Спокуса для звіра, Ольга Островська"

Прилаштувавшись позаду і до синців вп'явшись пальцями в мої стегна, врізається в мене відразу на всю глибину, не даючи більше прийти до тями, змітаючи всі думки геть жорсткими ударами члена, здається, в саме серце.

Хрипко закричавши я скидаюся, вигинаючись дугою. І Сігард перехоплює мене під грудьми, підводячи. Притискає до себе, не перестаючи рухатися. Вирва вогню в мені закручується настільки, що мене вже трясе від напруги, що не знаходить виходу.

А наступної миті моє плече прострілює знайомим пекучим болем. Він знову мене вкусив, гад такий. Пронизав з усіх боків, гарчачи й здригаючись у своїй розрядці. Але цього разу біль буквально миттєво перетворюється на ще один потік полум'я, миттєво розливаючись по тілу, і стає тим самим останнім поштовхом, що кидає мене в епіцентр вибуху.

Гортанно застогнавши, я розлітаюся на уламки. Розчиняюсь у божевільному шквалі почуттів та емоцій, де єдиним моїм якорем стає чоловік поруч, полум'я його душі, такої привабливої для моєї власної. І вперше в житті я відчуваю, що не самотня більше.