Читати книгу - "Іскри ненависті, Rexana Keys"

Спустившись на кухню я нікого не побачила .Будинок був повністю порожній . В Марі сьогодні вихідний , охоронці на вулиці , а Александр ...

-Мені байдуже де він- подумала я .Хоча несподівано собі я сказала ,що не так мені і байдуже на нього . Після того як він врятував мене я почала відчувати до нього щось більше ніж ненависть . В деякому сенсі він починав мені подобатись . Лише при одному його погляді на мене серце починало битися швидше , а тіло ставало непослушним.Опинившись на кухні я вирішила щось приготувати собі поїсти і піднятися в кімнату читати книгу. Після того дня в моїй кімнаті з'явилися книги , телевізор .Не знаю для чого він це зробив але я була вдячна йому , не прийдеться сидіти нанімо в 4 стінах . Я вирішила приготувати собі омлет з овочами та заварити чаю . Відкривши кран вода тут же фонтаном вдарила в мене . Я засміялася . 

-Ну от, а це ще я навіть не починала готувати - сказала я собі під ніс . Знявши з себе халат я залишилася в коротких шортах і топі які ще не встигли промокнути . В будинку так нікого немає подумала я і продовжила готувати .Закінчивши готувати я виклала собі на тарілку половину омлету , налила чаю та сіла снідати . Раптом в кухню заходить Александр, я піднялася на рівні ноги і трохи злякалася . Не знаю від коли я стала такою полохливою .

-Сідай, а то охолоне .

Я сіла і почала снідати . Дивно нічого не сказав. Він налив собі склянку води і сів навпроти . 

-Будеш омлет?- тихо запитала я .

-Давай.- відповів мені чоловік . Я встала поклала йому на тарілку омлет налила чашку чаю і підійшовши до нього поставила тарілку . Ми мовчки сиділи і їли .Закінчивши сніданок я стала збирати посуд  геть забувши ,що стою перед ним напівоголена . 

-Дякую . Омлет був дуже смачним .

Це він мені?- подумала я . Та звісно ж тобі крім вас тут нікого немає . Я мовчала лиш посміхнулася йому. Після того як я помила посуд я направилася в свою кімнату . Александра я не бачила до вечора . Готувавшись до сну я вирішила піти подихати повітрям в сад . Вийшовши на заднє подвір'я я побачила його .Він стояв біля басейну і щось в нім розглядав . Я хотіла  повернутися назад в будинок але відступати було пізно ,бо він мене побачив . Я гордо попрямувала вперед . Сіла на лавочку і стала читати книгу яку я взяла з собою . Книга як на диво була дуже цікавою , від читання мене відірвав прохолодний вітерець . 

Дідько дощ напевно буде . Потрібно йти в будинок . Я обернулася в сторону басейну але там не було нікого. Я попрямувала в будинок . Увійшовши в нього я пішла на кухню за водою і вже збиралася йти в кімнату аж тут вимкнулося світло . Сказати що я боюся темряви це нічого не сказати . Раптом мене охопила паніка . Я почула звуки кроків які наближаються . Дихати ставало дуже важко ноги та руки тряслися . Бачу світло від ліхтаря але не бачу хто це . Стакан з водою різко падає на підлогу і розбивається , а я не можу ступити кроку .раптом я відчуваю як чиїсь руки хапають мене , я починаю відбиватися .

-Заспокойся . Все добре . Це я не бійся .

Це голос Александра . Що він тут робить . Чому не спить . Він підіймає мене на руки ,а я не в змозі вимовити і слова обнімаю його за шию . Через декілька секунд ми  заходимо в мою кімнату . Ну як заходимо він заходить , а я вишу на ньому . Опустивши мене в ліжко він дивиться на мене.

-Все не бійся , все добре . Ти в своїй кімнаті . Напевно буря близько, бо світло тут ніколи не вимикають . 

Дякую думаю я заспокоїв . Крім темряви я ще жахливо боюсь грози . І що мені тепер робити . Стільки жаху за 1 вечір це перебір . Побачивши що я трохи заспокоїлась Александр йде до дверей . Тут я викрикую : 

-Залишся . Не лишай мене одну . Прошу 

Він обертається і тут же прямує до мене .Його обличчя , як я хочу побачити його обличчя, але світла від ліхтарика на телефоні недостатньо щоб побачити його .Він сідає навпроти мене в кріслі і я починаю засинати .Прокидаюся від звуку грому і тут же починаю кричати . 

-А а а

В кімнаті темно телефон сів . В ту ж мить Александр кидається до мене . Я ніжно обхоплюю його шию і міцно обіймаю . Не знаю скільки ми так сиділи але я знову почала засинати . Прокинувшись зранку бачу, що Александр лежить збоку , а я лежу  на його грудях і обіймаю його . Від цього мені трохи не по собі . Я вмить відсуваюся від нього на що вiн посміхається .