Читати книгу - "Іскри ненависті, Rexana Keys"

Александр 

Приїхавши додому я одразу вирушив на кухню . Спочатку я вирішив поснідати, а потім зайнятися справами. Увійшовши в будинок я здивувався було дуже тихо. Вирішив спочатку піти поснідати ,а потім піднятися до Мії.  Зайшовши до кухні я побачив її вона сиділа і спокійно їла. Побачивши мене вона підскокла ніби злякалася але в ту ж мить краєчком губи посміхнулась мені 

-Сідай ,а того охолоне -промовив я . 

Дівчина повільно сіла та стала доїдати свій сніданок. Я налив собі склянку води та сів навпроти . Я сидів та думав яка ж вона красива, цей топік ці шорти які так і ніби шепочуть зняти їх. З моїх думок мене вириває голос  Мії.

-Омлет будеш?- запитала мене Мія. Я трохи здивувався вона запитала мене чи я голодний чи це мені здалося?. Поклавши на тарілку мені омлет та принісши чашку чаю ми стали снідати. Боже яким вже смачним він був. Ми поїли та вона почала збирати посуд я сидів та мило дивився на неї поки вона прибирала.в цьому  вбранні вона така сексуальна . Так заспокойся промовив я собі і пішов працювати. Якби ви знали як було важко мені працювати Я не міг думати ні про що окрім неї. Ввечері я як завжди відпочивав в саду біля басейну. А раптом я побачив її вона гордо і жваво йшла в сад з якоюсь книгою в руках. На мене вона не дивилась що дуже засмучувало мене. Поки вона читала я весь час спостерігав за нею. З цього стану мене але в телефонний дзвінок це телефонували по роботі. Я тут же пішов в будинок. Роботи в мене було дуже багато тому я прийнявся за справи. Закінчивши працювати десь біля опівночі  я прямував свою кімнату. Аж тут раптом вимкнули світло напевно буде гроза подумав я. В коридорі Я почув дивні рухи тому увімкнув ліхтарик на своєму телефоні. Я побачив її вона стояла і тремтіла коли я почав ближче підходити до неї вона ніби злякалася і випустила стакан з рук Я тут вже підхопив її на руки та відніс в кімнату. Поклавши її на диван я сказав:

 -Все не бійся все добре ти в своїй кімнаті. Побачивши ,що вона трохи заспокоїлась я прямую до виходу.

-Залишся, не лишай мене одну прошу  , чую за спиною і вмить зупиняюся. Я повільно обертаюся і прямую до неї. Я вирішив залишитися. Сідаю на крісло біля ліжка та бачу як моє кошеня помалу починає засинати. Цілу ніч я не спав думав про неї . 

-А а а

 я тут же підбігаю до неї і міцно обіймаю на що вона відповідає мені тим вже. Вона повільно почала засинати. А я лігше поряд цілу ніч дивився на те як мило вона спить. Як же мені хотілося її поцілувати , але ж я обіцяв . До біса . В останій момент я зупиняюсь і відсуваюсь від неї. Прокинувшись перше що побачила Мія - це мене в її очах можна було побачити страх але і водночас якийсь блиск. Я вдав ніби нічого не  сталося і повільно піднявся з ліжка. Чи відчував я себе погано?- так відчував.Я відчував провину за той день коли я не втримався і зробив з нею це проти її волі . І це мене зжирало з середини . Поки Мія лежала я вирішив зробити їй щось приємне і приготувати нам сніданок . Аж раптом до мене хтось телефонує 

-Хто це так рано ?-подумав я 

-Бос тут.....  тут короче Алмазов він .... 

-Боже та не тягни ти . Що Алмазов крикнув я !?

-Він мертвий . Сьогодні вночі в будинку сталася пожежа він і його сім'я ..... Вони згоріли . 

Я був шокований . Як мені це сказати Мії .

Повільно йдучи в її кімнату я зупиняюся перед дверима .Раптом двері відчиняються і Мія влітає в мене .Ми довго стоїмо дивимось один на одного не рухаючись аж раптом я беру її за руку і тягну в кімнату .

-Ти що....не смій до мене торкатися ,ти зрозумів!?- кричить дівчина . А я починаю розуміти про що вона думає . 

-Ти обіцяв ,-тремтячим голосом каже дівчина . 

Чорт . Це я винен. Це я довів її до такого стану .

-Мія, - тихо говорю я .-Послухай мене....

 -Ти...Ти обіцяв 

-Мія я вже казав тобі, що не доторкнусь до тебе поки ти мені не дозволиш , а тепер вислухай . Дівчина трохи заспокоюється, а я продовжую .

-Мія твій дядько..... Він помер. 

-Як ? Цього не може бути .

Мія сьогодні в ночі в його будинку виникла пожежа він помер.

-Антон...тихо говорить вона . Що з моїм братом ? 

-Він теж, - ледь чутно говорю я . Дивлюсь на неї і бачу як з її очей течуть рікою сльози .

-Антон,- кричить вона.- Я маю там бути . Мені потрібно їхати .

Вона йде до дверей і я хапаю її за руку зупиняю . 

-Мія ....

-Ти не розумієш мені потрібно йти 

-Мія послухай мене їх вбили . розумієш вбили . Тепер коли їх немає ти єдина спадкоємиця всього бізнесу . Подумай кого вони зараз захочуть прибрати ?

Дівчина уважно слухає і обіймає мене . Я притискаю її ближче до себе і гладжу її м'яке приємне на дотик волосся . раптом  вона віддаляється від мене і дивиться мені в очі . Цікаво про що вона думає .Раптом вона нахиляється і цілує мене в губи и . Я приймаю цей поцілунок і відповідаю їй тим самим .Вона виглядає такою беззахисною , змученою . Я вкладаю її в ліжко і вона потрохи починає занурюватися в сон .

Біля будинку я посилив охорону . Також по периметру встановили камери , адже тепер вона в небезпеці. Сівши в кабінеті спочатку я зателефонував і організував похорони потім я почав думати кому вигідна його смерть . 

Пробувши в кабінеті довгий період часу я вирушаю в кімнату Мії. Там її немає. Чорт де вона . Обшукую весь будинок та її немає. Тоді питаю в охоронців чи не бачили вони дівчину на що вони відповідають що хвилин 15 тому вона поїхала. 

-Куди поїхала?- з криком запитую я. Хто дозволив ?

-Так бос вона сказала ви в курсі 

-А мене запитати ви не хотіли ідіоти 

-Вона сказала що дуже поспішає тому ми і не стали ....

-так годі!- обриваю його . Негайно підготуйте мою машину. Я знаю куди вона поїхала тому вирушаю як вслід за нею. Хоть би з нею нічого не трапилось хоть би я встиг думаю я і надавлюю на газ. Під'їжджаючи до згореного будинку я бачу машину. Але її ніде немає. 

-Чорт запізнився!- кричу я . Ну чому чому не можна хоча б раз послухати мене ?. Я телефоную своїм людями і ми починаємо пошуки .  Близько  тижня я шукаю  Мію і схожу з розуму незнаючи де вона. Спочатку я думав що її викрали і попросять за неї викуп але коли мені не подзвонили ні цього дня ні на наступний я зрозумів що помилився і її потрібно терміново рятувати.