Читати книгу - "Місія: Приховати кохання , anetaboychuk"

Я ненавиджу коли порушують мій сон! Коли Ростик, піднявся і скочив в басейн я прокинулась, і тихенько лежала. Але це вже...!

-Ти офігів?-скирикнула.

Сміх Ростислава заполонив двір.

О так це є так смішно обілляти мене з-поза ранку!

Заплющивши очі, розвернулась на інший бік, і продовжила спати.

-Ну Ніка-а, вставай, мені нудно.

-Я тобі клоун, чи шо...-пробурчала.

-Та вставай, досить дрихнути.

Легко схопившись за бортик басейну, хлопець піднявся. Здолавши відстань в кілька кроків, опинився біля дрімаючої Ніки.

-Аааа!-пропіщала.-Та я тебе зараз вижену!-закричала.

Холодні та мокрі руки Ростислава,  обійняли мене.

Брр, аж скоцюрбилась від холоду.

-Заспокойся, я тебе в дім занесу..-шепнув на вухо.

-Можна було це зробити сухим?-вхопившись його плечі спитала.

Ще й сповзу зараз...

-Припини, вилазити на мене.-спантеличено.

Ніка знову вхопталилась за нього міцніше.-Не зручно.-бормотнула.

-Хочеш їсти?

-Хочу спати!-пробурмотіла, і зручніше вмостиаось на дивані в кухні.-Принеси покривало пліз, я вся мокра через тебе.

Хмикнувши, хлопець пішов.

Підмостивши подушки, вхопилась за бильце, щоб трішки розкласти диван. 

Бляха муха! От чорт...

-Що сталось? Ти як?-підбіг Ростислав.

Мовчки сканууюючи його поглядом, лежала між двох частин дивану та кількох подушок.

Вже за кілька хвилин, мені все розклали, постелили, поклали та накрили. Сервіз вищий клас. Щоб Ростик зажви таким був.!

Може свічки поставити?

Через кілька хвилин я порушила тишу.

-Ти пам'ятаєш, щось з минулої ночі..?

Хлопець багатозначно усміхнувся, та присів опинившись на рівні мого сонного обличчя.

Взявши в руку волосся Ніки, почав його крутити.

-Хочеш спитати, чи пам'ятаю, я своє зізнання?

Ковтнувши, кивнула. Чого він так близько?

Щолкнушви мене по носі, він встав та пішов на другий поверх, кинувши наостанок. -Спи Нікусь.

Прошу не забувати, і ставити сердечко та писати вашу думку в коментарях.

Це важливо для мене, дякую 

❤️