Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Двері відчинилися і до приміщення увійшов схвильований Лудо Беґмен.
Але то був не теперішній огрядний Лудо Беґмен зі зламаним носом, а справжній квідичист, чоловік у розквіті сил: високий, худий і м'язистий. Беґмен сів у крісло, та воно не зв'язало його, як Каркарофа - і від цього, вочевидь, Лудо посміливішав. Він поглянув на публіку, помахав рукою кільком знайомим і навіть спромігся витиснути кволу усмішку.
- Лудо Беґмен, вас прикликано сюди, на засідання Ради магічного права, щоб ви відповіли на обвинувачення, пов'язані з діяльністю смертежерів, - проказав містер Кравч. - Ми вислухали свідчення проти вас і майже готові виголосити наш присуд. Чи ви хочете щось додати до свого зізнання перед тим, як ми виголосимо вирок?
Гаррі не міг повірити власним вухам. Лудо Беґмен - смертежер?
- Тільки те, що... - Беґмен і далі силувався витискати з себе посмішку, - тільки те, що я трохи бовдур...
Кілька чарівників і чарівниць поблажливо всміхнулися. Та містер Кравч не поділяв їхнього ставлення. Він дивився на Лудо Беґмена з виразом крайньої суворості та неприязні.
- Ти ще ніколи не був правдивіший, хлопче, - прошепотів хтось за Дамблдором. Гаррі озирнувся і побачив Муді. - Якби я не знав, що він завжди був тупуватий, то подумав би, що йому бладжером відбило мозок...
- Лудовік Беґмен, ви були спіймані на передаванні інформації прибічникам лорда Волдеморта, - сказав містер Кравч. - Тому я пропоную термін ув'язнення в Азкабані не коротший, ніж...
Але з якоїсь лави почувся сердитий вигук. Кілька чарівників та чарівниць звелися на ноги, хитаючи головами й навіть махаючи містерові Кравчу кулаками.
- Та я ж вам казав, що не здогадувався! - наполегливо перекрикував публіку Беґмен. Його круглі блакитні очі розширилися. - Взагалі не знав! Старий Руквуд був другом мого тата... Та я ніколи й не припускав, що він може бути разом з Відомо-Ким! Я думав, що збираю інформацію для наших! І Руквуд весь час казав, що знайде мені роботу в міністерстві... бо квідич для мене закінчився... Я ж не можу, щоб мене все життя били бладжерами!
Публіка загиготіла.
- Питання буде винесено на голосування, - холодно сказав містер Кравч. Він обернувся праворуч. - Нехай присяжні піднімуть руки... хто за ув'язнення?
Праворуч від Гаррі ніхто руки не підняв. Чимало чарівників та чарівниць з інших лавок почали аплодувати. Одна чарівниця з присяжних підвелася.
- Так? - гарикнув Кравч.
- Ми хочемо привітати містера Беґмена з чудовою грою за Англію проти Туреччини минулої суботи, - на одному подисі проказала чарівниця.
Містер Кравч ледь не луснув зі злості. Підвал загримів оплесками. Беґмен устав і радісно вклонився.
- Він вартий зневаги, - буркнув містер Кравч, сідаючи поруч з Дамблдором, поки Беґмен виходив з підвалу. - Руквуд справді знайшов йому роботу... День, коли Лудо Беґмен почне в нас працювати, буде найсумнішим днем міністерства...
І підвал знову розтанув. Коли він з'явився втретє, Гаррі роззирнувся. Вони з Дамблдором сиділи біля містера Кравча, однак атмосфера знову змінилася. Панувала тиша, яку порушувало лише схлипування худенької, кволої на вигляд чарівниці, що сиділа з другого боку від містера Кравча. Тремтячими руками вона притискала до рота хустинку. Гаррі поглянув на Кравча - той був похмурий і сивіший, ніж перед цим. На скроні пульсувала жилка.
- Приведіть їх, - наказав він, і його голос лунко озвався в тиші підвалу.
Двері в кутку знову відчинилися. Цього разу увійшло шестеро дементорів, супроводжуючи групу з чотирьох людей. Глядачі почали обертатися, щоб поглянути на містера Кравча. Декотрі перешіптувалися.
Посеред приміщення стояло вже не одне, а чотири крісла з ланцюгами на бильцях. Дементори посадили туди своїх в'язнів. Першим був кремезний чоловік, який байдужо дивився на Кравча. Другий - худіший і значно нервовіший. Його погляд метався по залі. Третя була жінка з густим лискучим темним волоссям і напівзаплющеними очима. Вона сиділа в кріслі з ланцюгами, наче на троні. Останній - хлопець років вісімнадцяти, переляканий і наче заціпенілий. Він тремтів, скуйовджене волосся солом'яного кольору спадало йому на обличчя, веснянкувата шкіра була молочно-біла. Худенька чарівниця поруч із Кравчем почала хитатися вперед-назад на своєму місці, намагаючись приглушити ридання хустинкою.
Кравч підвівся. Він глянув на четвірку людей з виразом гострої ненависті.
- Вас викликано сюди, на засідання Ради магічного права, - чітко промовив він, - щоб ми могли вас судити за злочин такий мерзенний...
- Тату, - озвався хлопець із солом'яним волоссям. - Тату... будь ласка...
- ...про який навіть у цьому суді нам доводиться чути надзвичайно рідко, - підвищив голос Кравч, намагаючись заглушити синові слова. - Ми вислухали свідчення проти вас. Ви обвинувачуєтесь у тому, що захопили в полон аврора Френка Лонґботома і подіяли на нього закляттям «Круціатус», вважаючи, що він знає, де знайти вашого вигнаного господаря Того-Кого-Не-Можна-Називати...
- Тату, я цього не робив! - крикнув хлопець у ланцюгах. - Не робив, клянуся! Тату, не відсилай мене більше до дементорів!
- Ви обвинувачуєтеся також у тому, - загорлав містер Кравч, - що застосували закляття «Круціатус» до дружини Френка Лонґботома після того, як він сам не дав вам інформації. Ви планували повернути могутність Тому-Кого-Не-Можна-Називати, щоб знову жити тим сповненим жорстокості життям, яким жили, доки ваш господар був сильний. Зараз я звертаюся до присяжних...
- Мамо! - закричав хлопець і худенька чарівниця біля Кравча заридала, гойдаючись вперед-назад. - Мамо, скажи йому! Мамо, я такого не робив! То не я!
- Я прошу присяжних, - закричав містер Кравч, - підняти руки, якщо вони поділяють мою думку, що ці злочинці заслуговують довічного ув'язнення в Азкабані.
Геть усі чарівники та чарівниці праворуч від Кравча підняли руки. Глядачі заплескали так само, як на суді над Беґменом, їхні обличчя світилися жорстокою радістю. Хлопець почав кричати.
- Не треба! Мамо, не треба! Я нічого не зробив, я нічого не зробив, я не знав! Не відсилайте мене туди! Мамо, не дай йому мене відіслати!
Дементори повернулися в залу. Троє хлопцевих спільників мовчки повставали зі своїх місць. Жінка з важкими повіками глянула на Кравча й сказала:
- Темний Лорд звеличиться знову,
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер і келих вогню», після закриття браузера.