Читати книгу - "Підкорись нам, Алекса Адлер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
− Мабуть, доведеться, − криво всміхається Сетору, відвертаючись і прикладаючи долоні до дверного полотна.
І ця фраза… вона надто схожа на ту, що я чула уві сні. Навіть голос. Невже мені наснився жрець? Цей спогад тонкою голочкою раптом впивається в душу, затьмарюючи моє щастя. Але разом з тим і приводячи до тями.
− Ми повинні були припустити, що твоя радість буде не такою, якої можна очікувати від звичайної нареченої, − хмикає Са-оір, відволікаючи від спостереження за Сетору.
− Чому, не такою? − знову шморгаю я, посміхаючись ще ширше. – Просто моя радість така сильна, а емоцій так багато, що вони прориваються назовні, як можуть. Якби ви мене не тримали, я б, можливо, вже стрибала від щастя.
І тільки сказавши це, я розумію, як невчасно розпустила язика. Але жрець, що входить до ритуальної зали попереду нас, ніяк не показує, що чув мене. Та й Володарі тепер виглядають набагато задоволенішими.
− Потім обов'язково покажеш, як ти це робиш, − вимогливо заявляє А-атон, перед тим, як ступити в окреслене на підлозі коло. – Мені цікаво це побачити.
На цьому всі розмови доводиться відкласти, тому що за спинами моїх се-аран спалахує біле світло, відрізаючи нас чотирьох від решти світу. Контур кола замикається. Я тільки й встигаю відзначити, що цей зал практично не відрізняється від такого ж у палаці Бронзових на-агарів.
Жрець, пройшовши до центру, повертається до нас. Розводить руки убік. І ті спалахують золотистим світлом.
− Закликаю у свідки Абсолюта, − глухо вимовляє Сетору, і світло огортає всю його постать, відбиваючись у темних очах, вогняними блискавками спалахуючи на шкірі, ворушачи червоне волосся. Мушу визнати, він теж дуже гарний, хоч ще той в’їдливий троль.
А-атон ставить мене на ноги й одразу бере за руку. Друга відразу опиняється у долоні Са-оіра. Так утрьох ми й опиняємося перед жерцем.
− Волею Абсолюта я поєдную ваші життя і долі, − його голос тепер пробирає до нутра, пригнічує волю й окрилює одночасно, зачіпає найглибші струни душі, ніби з нами говорить не червоноволосий Сетору, а сам Абсолют.
Світло зривається з долонь жерця сліпучими променями, огортаючи нас золотистим коконом. Роблячи єдиним цілим.
І Сетору починає співати, промовляючи дивну чи то молитву, чи то заклинання, чи сполучну формулу, щоб спаяти нас в одне ціле.
Я вже бачила, як це відбувалося з Танатріс та Шаарідом, але у нас все трохи інакше. Ми були міцно пов'язані до цього, просто зв'язок між нами був інший. Після обряду прийняття сили у храмі Тан-Гереїш я стала енергетичною ланкою між своїми чоловіками. Але тепер ниток, що зв'язують нас стає більше, вони немов із самої душі йдуть, з наших душ, зшиваючи, зближуючи. У цих нитках і моє кохання, і пристрасть, і бажання належати їм, і їхні почуття до мене, яких мої се-аран відчувають набагато більше, ніж я думала. Ми ніби проростаємо одне в одного. Нерозривно. Назавжди.
Пісня жерця у колі стихає.
Але ми цього навіть не помічаємо. Пісня тепер звучить у нас всередині. Дзвенить натягнутими нервами, запалюючи кров первісним бажанням. Са-оір раптово повертає мене до себе, впиваючись голодним поцілунком у губи. А-атон притискається зі спини, намотуючи волосся на руку і відводячи його убік, щоб припасти ротом до моєї шиї. Сукня тріщить під їхніми пальцями. Та я й сама готова рвати одяг на своїх чоловіках, щоб дістатися до оголеної шкіри.
Краєм свідомості зауважую той момент, коли жрець тихо залишає коло. І усі запобіжники повністю зриває.
Ми просто розчиняємося одне в одному.
Світ зникає, згоряючи в несамовитій пристрасті. У насолоді. У спразі. У бажанні. Сьогодні я вперше не поступаюся своїм се-аран у прагненні володіти ними цілком та повністю.
Мене назвали сьогодні вільною.
Але свободи від них я не хочу.
Мене назвали своєю.
І я щаслива, що тепер вони цілком мої.
Кінець першої частини, любі читачі. Дякую всім вам за неймовірну підтримку цієї історії. Це найбільша втіха та натхнення для мене. Друга частина історії Ліни вже опублікована на сайті. Називається «Моя всупереч». Підписуйтеся на мою авторську сторінку, щоб не пропускати новинки й новини. І не забудьте перевірити, чи поставили книзі вподобайку. Це робить мене неймовірно щасливою))
Моя всупереч
Анотація:
Ліна потрапила у цей світ безправною рабинею. А в результаті стала гарантом імператорської влади для двох братів. Тепер вона їхня законна дружина та се-авін. Під серцем ростуть спадкоємці коханих чоловіків. А розважливі й прагматичні Володарі все частіше дивляться на свою дружину так, ніби вже навчилися всім серцем кохати.
Проте вороги не здаються і тендітне щастя руйнується в одну мить. Чоловіки зникають. А дівчина залишається одна на чолі величезної міжзоряної імперії. Сам на сам з підступними та сильними хижаками. Ніхто не вірить їй, що імператори живі. І тільки вона може їх урятувати та повернути назад. Але крім цього Ліні ще доведеться зберегти імператорську владу, вистояти проти Вищої Ради та всіх, хто вважатиме юну імператрицю легкою здобиччю… І найголовніше, утримати на відстані того, хто так завзято пропонує їй свою допомогу та підтримку.
Кінець
З цією книгою читають Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2080713 Сучасна проза 371721 Стань моїм першим Адалін Черно 1346147 Любовна фантастика 412158 Їхня кохана лялька Алекса Адлер 439597 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Підкорись нам, Алекса Адлер», після закриття браузера.