Читати книгу - "Гра в чужу брехню, Олена Гриб"

Невже ланцюг? Чарівниця кружляла навколо своєї жертви з наполегливістю кішки, що запримітила ласощі, але не зважилася запитати прямо. А потім Айв із похмурим виглядом визнав, що не може поліпшити вигляд плаща, і передав М-елфі його покритий зеленими плямами скарб. Виявилося, якщо ретельно терти виворіт, розклавши річ на траві, лицьова сторона забрудниться обов'язково…

– Молодець! Ти виріс у моїх очах, – поділився власною думкою Млот. – Шкіра чорного крокодила вбирає все назавжди. Я тут недалеко бачив сині ягоди. Доповнимо палітру, га? Катові буде корисно опинитися в шкурі блазня!

– Якби брудна ганчірка могла применшити гідність, елфи взагалі б відмовилися від одягу, – спокійно заперечив суддя Незрівнянного. – Підійди!

– Навіщо?!

Ерьєр знизав плечима і відвернувся:

– Як хочеш. Усе, привал закінчено! До полудня Незрівнянний має бути… – він різко замовк.

Чарівниця допомогла Ірису встати. Гримнула на Рі, який рвонув уперед і натрапив на стінку магічного лабіринту, і несподівано для самої себе запитала:

– За що, крім загрози елфам, можна потрапити в рабство? Чи стають рабами діти? Як чинять із сім'єю злочинця? Чи можна повернути статус вільної людини?

– Пропонуєш поділитися життєвими історіями, пані очільнице? – з неприязню припустив Млот. – Що ж, твоє право… Мою ти вже чула і, я так бачу, вона тебе не вразила.

– Чому? – обурилася Лін.

– Тому що в ній були відповіді на всі твої запитання. Елфи – нащадки бога, раби – сміття, яке посміло їх зачепити. Людину легко перетворити на бруд, але з бруду не можна зробити людину! Елфи не визнають родичання, тому сім'ям невдах нічого не загрожує. Що ж стосується дітей… Наскільки я ще пам'ятаю, для їхньої появи потрібні двоє, а рабині на благодатних землях Незрівнянного – велика рідкість. І з рабами-чоловіками вони ніколи не перетинаються, можеш не сумніватися. Не тямиш? Для елф, які заперечують кровні узи, нащадок раба – не раб, для людей – навпаки. Простіше не допустити виникнення сумнівної верстви населення, ніж розбиратися з наслідками забороненого кохання. Звичайно, винятки є завжди. Так, Кело? Нагадай-но, що відчуває випещений у сімействі торговців хлопчик, коли на похоронах його батька якийсь доброзичливець заявляє, що справжній татусь здох давним-давно і не треба соплі розпускати через чужого дядька?

– Стулися, мерзото! – видихнув молодий невільник. – Ти й гадки не маєш, з чого смієшся!

– Хіба схоже, що мені смішно? Був би я на твоєму місці, теж накинувся б на того доброго чоловіка і надкусив би йому ніс. І байдуже, що то був елфа Четвертої категорії. Хех, а це справді смішно…

– Анітрохи, – з якоюсь приреченістю в голосі промовив М-елфа. – Лін, ти не могла б прискоритися? Скоро стане нестерпно спекотно.

Чарівниця понуро кивнула, хоча сама вона воліла б повзти зі швидкістю черепахи. Наближався фініш… Кінець виснажливої ходьби, косих поглядів малозрозумілих розмов… Доведеться знову щось вирішувати, однак вона не уявляла, як діяти, не знаючи головного – чого, власне, домагається ерьєр.