Читати книгу - ""Каселона". Шалений рейс, Олена Гриб"

– Ви не знайомі з псі-формою еліан, пані Зет? Дивно.

«Я знайома з псі-формою еліан. Іліас Метт показував мені кадри з фантастичного фільму і запевняв, що це саме вона», – але вголос я лише промимрила:

– Ні.

Як з’ясувалося за наступні п’ять хвилин вкрай змістовної розмови, за несприятливих умов навколишнього середовища еліани переходять в особливу енергетичну форму, яка в їхній культурі має всі права та обов’язки видимої людському оку «особини» і веде повноцінний з погляду еліан спосіб життя до природної смерті або до «відновлювальної операції».

– А як же лялькування? – ляпнула я, оскільки Галапедія видавала інформацію лише про цей аспект еліанського суспільства.

Мені пояснили, що лялькування – частина природного життєвого циклу, тоді як псі-форма – захисна реакція організму на загрозу. До речі, як я могла цього не знати, якщо сама її активно використовую?

Боюсь, я вчинила не надто розумно. Незрозумілі знання обрушилися на мене лавиною, і перетравити їх було важко. Я – еліанська форма життя? Ха-ха-ха! Абсурдність такого припущення зашкалювала.

Я розгубилась і замість того, щоб холоднокровно оцінити ситуацію і подумати, які корисні факти можна витягти з несподіваного діалогу, почала ставити безглузді запитання.

Наприклад, чому я не чую свій голос, а от співрозмовник, схоже, його чудово розрізняє.

– Ви чуєте. Багато приладів теж можуть його вловити, – запевнив еліанин.

– Не чую!

Він сказав, що це, найімовірніше, психологічне. Я, уявіть собі, свідомо пригнічую органи чуття, вірячи у свою примарність. Навіть люди здатні відчувати мою присутність, хоча їхній перевантажений хаосом мозок часто відмовляється опрацьовувати настільки слабкі сигнали.

Сперечатися не хотілось. А що як професор Іль мав рацію? Все, що я знала про «привидів» на кшталт себе, базувалося на вигадках. Можливо, зі мною жартувала підсвідомість.

– По-вашому, я – як ви? Але як дезінтегратор міг перетворити людину із Землі на інопланетянина з Онікса?!

Дхарі Іль довго обмірковував це питання. Я вже збиралася сказати, що таємниця залишиться нерозгаданою навіки, коли він захитався, начебто сміючись.

– Дуже просто! – вигукнув натхненно. – Елементарно! Справа в тім, що ви створені з еліанського біоматеріалу.

Професор радів, як дорослий, що розгадав дитячу загадку з каверзою, а я намагалася знайти хоч якісь слова – і не могла.

Все просто? О ні. Як на мене, все заплуталося остаточно.